На запит редакції NewLib всесвітньо відомий вчений-історик Сергій Плохій створив авторську добірку цитат з його книги «Magistra Vitae: Розмови про історію з Сергієм Плохієм».
Книга у форматі збірки інтерв’ю висвітлює правдиву історію різних періодів нашої держави та подає рефлексії на філософські теми щодо переосмислення нашої історії, пошуку національної ідеї та сенсу сьогоднішніх перетворень в Україні.
Мета цієї книжки — поглянути очима історика на останні кілька надзвичайно драматичних років у житті українського суспільства, а також подивитися на історію з перспективи цього досвіду, щоб зрозуміти сенс перетворень, які відбуваються сьогодні в Україні.
Стор. 6
Найбільше прав на назву «Русь» мають шведи та фіни, бо як ми знаємо сьогодні, слово «Русь» походить з фінської мови і означає «гребці» — так називали вікінгів. «Наші» вікінги прийшли зі Швеції. Ті вікінги, які грабували Великобританію чи узбережжя Франції і створювали там держави, походять із сучасної території Норвегії.
Стор. 52-53
Україна як самоназва вживається у Київському літописі, продовженні «Повісті временних літ». Йдеться про частину сучасної України, яка знаходилась на кордоні зі степом. Цікаво, що цей термін вживається також у перекладах релігійних та біблійних текстів: наприклад, писали про палестинську «Україну», бо йшлося про межу осідлої та неосідлої території, про степ в українському контексті чи пустелю в Палестині.
Стор. 47
Микола Костомаров і Тарас Шевченко не мислять у категоріях триєдиного народу — вони говорять про Україну, а не про «велику» російську націю. Думаю, що розпочата Костомаровим та Шевченком історія триває і досі — одне з питань, яке вирішується у ході війни на Донбасі — питання національної ідентичності українців та росіян, де проходить кордон між двома групами, як співвідносяться їхні історії, мови, ідентичності.
Стор. 88
Коли стало можливо говорити про Голодомор, звісно, він опинився у центрі уваги. Відкриття правди припало на період, коли українці намагалися з’ясувати: звідки ми, чиї діти і як нам ставитися до комуністичного минулого…
Голодомор — це не лише знищення селянства і голод як такий, у ньому були й культурно-політичні виміри. Саме під час голоду приймаються ключові рішення про фактичне припинення українізації міст в Україні, а за межами України українізація припинилася повністю — українські школи Кубані та Зеленого Клину (Приамур’я) переходять на російську. Фактично почали знищувати найбільшу неросійську групу на території РФ, українців на території Росії перетворюють у росіян…
Стор. 90-91, 100
Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки та проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою.
Стор. 148
Війна вже змінила і ще змінюватиме Україну. Відбувається нове «видання» держави і перевидання нації, яке потребує нового суспільного договору. Втрата (будемо сподіватися, тимчасова), територій та мобілізація проти російської агресії в решті України перетворюють країну на більш «українську» етнічно, політично, ментально й культурно, ніж вона була перед тим. Російсько-український кондомініум часів незалежності 1991 року з де-юре домінантною українською культурою, а де-факто – російською вже делегітимізовано.
Стор. 257
У перспективі нас очікує вірогідне перетворення домінантної, зокрема в міському середовищі, російської культури на меншинну. Це надзвичайно болісний процес для багатьох носіїв домінантної культури. Тут уже відчутні тертя і відбуваються розколи серед середовищ, які разом виступали на Майдані. Потрібне усвідомлення всіма сторонами нової реальності та пошуку нового modus vivendi.
Стор. 257
Погортати книгу можна тут.