У видавництві «Дух і літера» щойно вийшла книга протестантського пастора Андре Трокме «Ісус і ненасильницька революція». На сторінках книжки автор намагається знайти відповіді на ті питання, які тривожать сучасне покоління.
Пастор Андре Трокме був духовним лідером протестантської конгрегації містечка Ле Шамбон-сюр-Ліньон, департаменту От-Луар на південному сході Франції. Коли в червні 1940-го Франція була окупована і створено уряд Віші, Трокме переконав своїх братів по вірі в необхідності надати притулок переслідуваним біженцям «народу Книги». Це допомогло врятувати тисячі життів, в тому числі життя 5 000 євреїв.
У січні 1971 року меморіальний центр Голокосту в Ізраїлі, Яд Вашем, визнав Андре Трокме Праведником народів світу.
Ми підібрали для вас кілька цитат із цієї книги, які піднімають гострі питання: чи суперечать революції Біблії? чи можливий для християн компроміс із насильством?.. Пропонуємо подумати разом із автором книги над важливими питаннями.
***
Соціальні та політичні революції не суперечать ані Старому Завітові, ані Євангелію. Їхнє періодичне повернення є необхідним, аби відновити Божу справедливість, яка весь час занепадає. Їхня роль також у тому, щоб реформувати структуру суспільства та пристосовувати закони й звичаї до нових умов, створених економічними трансформаціями та еволюцією моралі.
с. 96.
Кожен народ схильний змішувати цінності, хранителем яких він є, з інституційним панциром, призначеним для їхнього захисту. Через це керівники народу мають спокусу вдаватися до брехні, щоб захистити істину, до насильства — щоб захистити мир, і до гонінь — щоб захистити милосердя.
с. 182.
Покликання Церкви Ісуса Христа в XX столітті полягає в тому, щоб вивести історію з нетрів, показуючи, що ненасильницька діяльність є видимим вираженням Відкуплення — єдиного обраного Богом засобу для встановлення справедливості та миру. Якщо в це повірять ті, хто проголошують близьке колективне самогубство людей за допомогою ядерної зброї, йтиметься навіть про те, щоб врятувати історію, вирвавши людство з рук передчасної смерті, яка суперечить волі Божій.
с. 209.
Кожне покоління стоїть перед новими можливостями, які щоразу видаються такими важливими, що воно вважає себе змушеним удатися до насильства. Коли ж криза минає, наступному поколінню нелегко буває відновити атмосферу, що породила ті війни.
с. 209.
Якщо ми розглядаємо нашу нинішню боротьбу за збереження демократичних свобод, національну незалежність, скасування колоніалізму або за соціальну справедливість як річ значущу, то наскільки більше підстав Ісус мав для того, щоб розглядати боротьбу за Царство Боже як справжню і єдину «найвищу боротьбу» в історії!
с. 209.