Як повернутися до життя в рамках людяності: роздуми українського дисидента

Книга, про яку піде мова, — знакова для сучасного українського читача. Запропоновані уривки з неї зачіпляють болючі теми сьогодення, а також містять в собі спроби віднайти правильний шлях повернення до нормального життя, тобто до «життя в рамках людяності».

Збірка статей українського філософа-дисидента Василя Лісового «Україна: повернення часу. Політико-філософські роздуми» складається з текстів різних часів. Проте актуальність і злободенність цих текстів набувають особливої ваги в обставинах надзвичайних випробувань, через які проходить зараз наша країна. У цих випробуваннях перевіряється євроцентричність українського громадянського суспільства, що формується на загальнолюдських моральних засадах.

«Ціннісна зорієнтованість Лісового… — це повага в тому числі до «розмаїття індиві дуальних і культурних світів». Звідси можна прокласти і ту межу толерантності до різних ідеологій, своєрідний кордон, який має захищати обрані цінності. Звідси й необхідність діалогу-дискурсу, завдя ки якому розсуваються рамки світу, в тому числі світу Іншого (Інакшого) — іншої нації, іншого кольору шкіри, іншої мови, іншої думки. Детальніше про це, зокрема, можна прочитати у передмові («Слово автора») до Розділу І «Культура — ідеологія — політика» і далі в книзі» — пише в передмові до книги Наталія Вельбовець.

У поданій нижче добірці цитат зі згаданого розділу автор звертає увагу на проблеми і стратегії звільнення від стереотипів масової свідомості, окреслює перспективи морального та духовного відродження громадянського суспільства в Україні.

***

Людина-громадянин мусить навчитися розшифровувати інтереси та наміри, які стоять за привабливими гаслами, вміти аналізувати ситуацію, брати до уваги не лише загальне значення гасел, символів, цінностей, ідей, а й те, хто і з якою метою їх використовує. Необхідно також володіти ситуаційною логікою й уважно придивлятися до значень, яких вони набувають у кожній конкретній ситуації.

с. 191.

Варто згадати про одне з найтяжчих посткомуністичних успадкувань, що, як мара, затемнює і моральну, і правову свідомість українського суспільства. Маю на увазі злочини проти людяності, вчинені за комуністичного режиму. Доки стогони і прокляття замучених невинних людей будуть витати над нашими головами, відродження моральної та правової свідомості залишатиметься вельми проблематичним.

с. 207.

Тривалий час українська сільська культура, етос якої мав своїм підґрунтям етнокультуру (модифіковану християнством), виявляла велику здатність протистояти моральному занепаду та злочинності. Відрив сільської людини від цієї духовної основи — відрив, який тільки почасти пояснюється переходом у «міську культуру», а переважно є наслідком русифікації,— це велика драма української людини XIX–XX ст.

с. 208.

Деякі філософи та культурологи звертають увагу на те, що масова російська культура (на противагу елітарній) містить у собі в тому числі культуру кримінальну (цинізм, блатний жаргон, матюк тощо). Втім, навіть той, хто вважатиме цю тезу сумнівною, навряд чи буде заперечувати, що русифікація і ширення національного нігілізму не могли не підважити моральні цінності українського народу.

Там само.

Сучасні західні суспільства мають свої проблеми, без урахування яких сучасний наш вибір буде дуже обмеженим у своїх перспективах — він зведеться до простого наслідування. Тільки поєднання універсальних етичних, правових, наукових, економічних стандартів з відродженням української самобутньої культури є тією стратегією, яка відкриває надійну перспективу моральному та духовному відродженню.

с. 208-209.

Відродження української мови як мови національної … є не просто переходом на користування іншими лінґвістичними формами, а засвоєнням етики чи ментальності культурної людини, яка свою повагу до культурної різноманітності світу, до будь-якої самобутньої культури доводить до рівня практичної щоденної поведінки і тим самим протидіє аґресивній експансії однієї культури за рахунок життєвого простору іншої. Це той ширший історико-культурний контекст, без зважання на який не може бути окреслена не тільки перспектива подолання злочинності, а й перспектива появи громадянина та громадянського суспільства.

с. 209.

Важливу роль у становленні громадянської свідомості має відіграти переорієнтація діяльності мас-медій на принципово новий тип інформації. Газети та інші джерела масової інформації повинні мати особливу якість: громадянину, який мислить себе відповідальним за все, що відбувається навколо нього, потрібна повна інформація про якість того середовища, в якому він живе.

с. 212.

Закінчився час, коли громадянські акції здійснювалися під впливом популістських гасел. Конкретність мислення і конкретність вимог нового періоду громадянського руху передбачає і нову зрілість громадянської свідомості, нову якість масової політичної культури. Тільки широкий громадянський рух — політично свідомий, продуманий, реалістичний у своїх практичних цілях і спрямований на високі ідеали — є найнадійнішим виходом із сучасного становища, всі інші засоби є ненадійними і другорядними.

Там само.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *