Людська природа є двоїстою. У ній присутнє й тваринне, й духовне начало. Людина живе на землі, її доля – це доля минущої тварі, проте щось у ній неодмінно виходить за межі земних обріїв, нестримно тягнеться до вічності. Вже один цей факт визначає ту боротьбу, що крає людську істоту.
Анрі де Любак. Роздуми про Церкву. — с. 131.