Побоюючись майбутнього, людина вирішує, що легше знайти притулок в історії, а пам’ять і ностальгія постачають їй візію та творчу силу. Тому майбутнє можна відчути лише завдяки вірі та надії.
Джошуа Серль. Богослов’я у постхристиянському світі. — с. 43.