Про спадок минулого і вектори майбутнього: сім думок від Леоніда Фінберга

Сьогодні святкує свій день народження директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, головний редактор видавництва «Дух і Літера» Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА), член Виконавчої ради Українського ПЕНу Леонід Фінберг.

На честь іменинника наша бібліотека підготувала добірку цитат із його книги «Про різне і трохи про себе», з якими ми пропонуємо ознайомитись нашим читачам.

***

Після десятиліть тоталітарного та імперського геноциду не так легко відновити, відбудувати інфраструктуру духовного та морального життя. На це підуть десятиліття, наступні покоління нестимуть цей тягар, і ніхто не гарантуватиме лише позитивних результатів. Але у цих процесах важливо, які є вектори розвитку. Сьогодні, думаю, вони в нас позитивні.

с. 81-82.

В Україні «комунізм» був явищем майже тотальним, особливо упродовж 20–70-х років. Система, хоч би як це звучало прикро, змінила людей. Майже не залишилося людей, вільних від впливу цієї системи. Тому, коли настав час вивільнення від тоталітаризму і можна було провести аналіз чи поквитатися з минулим, з’ясувалося, що мало хто мав моральне право й сили це вчинити. Кожен із нас заражений, немає тих, хто б не мав цього гріха. Доволі часто ті, хто ставав у опозицію до системи, мав за плечима тягар співпраці з нею. Більшість людей були пронизані комуністичними ідеями й абсурдами системи. Навіть зараз мало шансів для об’єктивного суду над комунізмом, бо дуже важко знайти тих, хто міг би стати суддями.

с. 83.

Річ не в тім, що комуністичний лад ми більше перейменували, ніж змінили, а в тому, що в нас немає ладу. І ця глобальна проблема нас переслідує. Для багатьох простіше назвати країну зруйнованою і боротися із цією «руїною», аніж поставити перед собою нову мету, визначити напрями змін. Проте без адекватного, креативного мислення сподіватися на зміни шансів майже немає.

с. 83.

Люди, які виросли в атмосфері майнової та традиційної толерантності й свободи, рятували своїх колишніх сусідів і колег-євреїв в часи Голокосту, бо не могли не рятувати. Через усі випробування – владою, злиднями, трагедіями старші люди зберегли закорінену в поколіннях людяність, толерантність, неприйняття осуду та зрадництва, доносів… Майже кожна родина когось рятувала, комусь допомогла. І, що дуже важливо, люди знали, що в тій чи іншій хаті переховують євреїв, але мовчали (принаймні ми не змогли виявити жодного випадку зрадництва, жодного доносу).

с. 230-231.

Спогади про Помаранчеву революцію залишаться важливим життєвим досвідом для її учасників. Одним із небагатьох досвідів в людському житті, коли і «ми робили історію», і наш голос почули. Революція перетвориться на національний міф, і це – сподіваюся – допоможе людям зберегти людяність, допоможе виховувати наступні покоління не тільки на історії кривавих бунтів, але й на прикладі мирного та безкровного «неспротиву злу насильством».

с. 307-308.

Ризикуючи життям в ім’я гідності та свободи, люди обстоювали свої переконання – «протистояли духом». Такою була мотивація дій. Майдан сподівався на те, що влада прислухається до сотень тисяч і мільйонів голосів, які об’єдналися заради змін – не сталося. На початку подій був мирний протест та бажання знайти рішення в конституційний спосіб. Проте дуже швидко влада показала, що вона ігнорує опонентів та воліє спиратися на силове придушення мирного протесту. Відповіддю Майдану була масовість учасників, а коли влада застосувала зброю – мужнє відстоювання своєї правоти.

с. 312.

Майдан об’єднав віруючих різних релігій. Про це свідчили представники майже всіх релігійних громад. Чи вдасться втриматися на цій висоті духу? – Будемо сподіватися. Але й сьогодні очевидно – Майдан був ареною людяності, віри й надії, і роль духовних осіб, які допомагали своїм вірянам, – гідна поваги, осмислення і наслідування.

с. 317.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *