ТОП-5 цитат, що освітлюють основні догмати християнства

Запрошуємо усіх, хто хоче поглибити свої знання про християнське віровчення, ознайомитись з книгою Богдана Гулямова «Логос vs Матриця. Віра Церкви і гіпотеза симуляції».

У передмові до книги автор зауважує: «Ця книга — не наукове дослідження. Це радше есе: від франц. essai — «нарис», «спроба», «проба». Я намагався тут у загальних рисах викласти два основних догмати, або твердження, християнства. Твердження, які, як на мене, є власне його суттю» (с. 6).

Автор зазначає, що «православ’я — це не богословська чи аскетична «альтернатива» західному християнству. Це досвід богоспілкування, де богослов’я, церковна традиція тощо відіграють роль підпорядкованих головному — життю у Христі» (с. 7).

Отже, ТОП-5 рекомендованих цитат з цієї книги від Петра Зуєва (священник ПЦУ).

***

Віра в дійсність Воплочення спростовує одну з головних світоглядних інтуїцій античного ігрового світогляду, згідно з якою все на світі відбувається «немовбито», не реальним чином, а «нібито», не по-справжньому, а наче на сцені театру. Тим не менш, концепт Божественної «гри» ніколи не був остаточно і безповоротно відкинутий християнством. Він присутній, приміром, у таких древніх і загальновизнаних Церквою авторів, як свт. Григорій Богослов і прп. Максим Сповідник.

c. 9.

Операція з «узяття пекла» — класичний бліцкриг, а щоб потрапити всередину пекла, Бог використовує щось на кшталт воєнної хитрості. Згадаймо про те, як, згідно з легендою, закінчилася Троянська війна… Грецькі воїни сховалися в тілі дерев’яного коня і таким чином проникли в Трою. А Син Божий «сховався в людині»: прийняв людську природу, перетерпів приниження і смерть, аби проникнути до іншої неприступної твердині — пекла. Бог далекий від будь-якого обману, але, описуючи звільнення Богом людини з-під влади зла, отці Церкви іноді говорять про спасіння як про «Божественну хитрість». Ставши людиною і давши проникнути в Себе стражданню і смерті, Бог ніби обманув сатану, або диявола.

с. 96.

Зло і несправедливість остаточно не пішли зі світу після того, як у нього прийшов Христос. «У реальному світі фактів грішники не караються, праведники не винагороджуються. Сильного супроводжує успіх, слабкого спостигає невдача. От і все», — пише Оскар Уайльд у своєму романі «Портрет Доріана Грея». Нікуди не поділися також хвороби та смерть. Люди вмирали і вмирають. Але, як ми віримо, після того як Христос помер, зійшов до пекла і на третій день воскрес, — смерть утратила свою безвихідність. Люди, як і раніше, страждають, умираючи. Їх, як і раніше, мучить спрага і терзає богооблишеність. Але в болю та смерті вони вже не самотні.

с. 91.

Слово «ерос» у богословському контексті може викликати деяке здивування. Редактору середньої руки одразу ж хочеться замінити його на більш звичне «любов» (ἀγάπη). Але, вживаючи ἔρὠς (а не ἀγάπη), отці хотіли підкреслити ірраціональний, екстатичний характер Божественної любові.

с. 146.

Бог не відкрив нам прихованих таємниць Свого буття. І все, що ми про Нього знаємо, — не більше ніж декілька слів або фраз із «любовного» листа Бога, адресованого кожній людській особистості. Цих слів достатньо, аби наше серце забилося в захваті. Але їх не вистачає, щоб як слід «описати» Автора цієї записки. Таким чином, переходячи в вічність, наша душа певним чином вирушає на побачення до Того, Хто їй ще не до кінця відомий. Більш того, якщо вірити Григорію Ніському, то Бог задумав це побачення таким чином, щоби воно ніколи не закінчувалось: адже «безмежне за природою не може бути осягнене розумом».

с. 150.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *