У чому ключ педагогічної майстерності? Відповідь на це питання в своїй монографії «Естетичний світ педагога»* робить спробу дати український вчений, доктор філософських наук, професор Анатолій Федь. Автор зробив спробу започаткувати новий напрям філософського знання, максимально наблизити естетичну теорію до практики найвитонченнішого мистецтва – мистецтва виховання.
Чому людина-неособистість нездатна виховати Особистість? На чому будується фундамент сучасної школи, освіти, виховання? Яка заповідь має стати основою кодексу кожного педагога? Ми зробили для вас невеличке зібрання цитат вченого-педагога про особливості естетичного педагогування, що пробуджує «невгамовне бажання вихователя-творця бути найкрасивішим і виховувати інших у дусі людинокраси». Маємо надію, що ці думки будуть цікавими не лише педагогам і студентам педагогічних вузів, а й тим, хто цікавиться проблемами естетики і культури.
***
Люди – неособистості ще ніколи не досягали цивілізаційно-культурних форм життя. Людина-неособистість не може виховати Особистість, бо, працюючи за єдиними програмами, стандартизує розумові здібності дітей, не піднімає до того морально-духовного рівня, до тих достоїнств, які притаманні ідеалу досконалої особистості.
с. 9.
Шлях від серця до серця може з космічною швидкістю скорочуватися, якщо людина потрапляє в атмосферу довіри, чуйності й любові.
с. 17.
Шляхетна птаха педагогічного таланту тремтливо кружляє над багатьма головами. Але гріє місце для свого гнізда лише на одній, не зважаючи ні на оцінки в атестаті та дипломі, ні на протекції, а має за добре й визнає тільки інтелектуальну чесність і те, що рухає талант, – загальну культуру, знання, майстерність.
с. 22.
Людина, жива Особистість, а не виховний захід, не знання, не будь-які форми “майнового багатства” є вища цінність. Якщо цей морально-естетичний важіль забрати з фундаменту школи, то розваляться всі принципи навчання й усі форми виховання, як валяться греблі, атомні електростанції, житла людей, зроблені з неякісного бетону.
с. 23.
Краса не належить учителю, як належать йому природні речі – портфель, лінійка, підручник. Красу не можна показати “ось вона”, послухати її, доторкнутися, відчути на смак. Якщо я говорю про естетичного педагога, то маю на увазі насамперед невгамовне бажання вихователя-творця бути найкрасивішим і виховувати інших у дусі людинокраси. Якщо я говорю про естетичного педагога, то маю на увазі людину, що успішно реалізує свою суспільну й індивідуальну сутність. Якщо я говорю про естетичного педагога, то маю на увазі насамперед людей, про яких французький поет Едмон Ростон писав в одній зі своїх п’єс, що вони народилися із сонцем у крові.
с. 24.
Освіта – то вища й найрідкісніша властивість людини, якою наділила її природа, це шлях “досягти в певній мірі безсмертя”, відчути радість життя.
с. 52.
У медиків є заповідь ”Не нашкодь“, у педагогів теж повинен бути кодекс. І основою його повинна стати заповідь: ”Люби дітей“. Тільки любов народжує любов, тільки любов допомагає дитині виявити себе. Якби у світі було б трохи більше любові, то було б менше підлості, злості, недовіри. Усім нам не вистачає цієї любові. І ще всього того, що завжди йде з нею поруч: чуйності, уваги, доброзичливості. Нехай усе це оточує дитину, і тоді вона, колись, у майбутньому, щедро поверне нам любов.
с. 30.
*Федь А.М. Естетичний світ педагога: Монографія. – Слов’янськ: ПП „Канцлер”, 2005. – 300 с.