blazhennii_veniamin_big-774x464

Веніамін Блаженний. Світло мандрів і розлуки.

У цьому році виповнюється століття від дня народження білоруського поета Веніаміна Блаженного. До ювілею невизнаного за радянські часи поета видавництво «Дух і літера» видало збірку його віршів під назвою «Світло мандрів і розлуки».

Веніамін Блаженний (або Блаженних, а за паспортом — Веніамін Айзенштадт) народився сто років тому, 1921 року, у білоруському містечку Копись. Життя прожив переважно у Мінську. Все життя писав вірші, але їх відхиляли видавництва. Надто був «не в течії» — із своїми міркуваннями про смерть і сенс життя, розмовами з Богом і любими померлими. Лише, коли автору виповнилося 61 рік, Веніамін Блаженний побачив кілька своїх віршів надрукованими. Перша публікація його віршів відбулася лише в 1982 році. А перша збірка вийшла, коли авторові було 69 років, за кілька років до смерті (у 1999 році). «Світло мандрів і розлуки» — перша збірка перекладів поезій Блаженного українською.

Про що казав поет? Звісно, не про літературні стратегії та техніки. В руб’ї слов, у виразках і гноїщі на мене йшов сенс. Сенс парадоксальний, переможний, сповнений утіхи, який зневажає небуття й ніщоту.

Дмитро Строцев, Передмова. — с. 5.


Про непересічне життя поета у передмові до книги розповідає інший поет, друг і поціновувач творчості Веніаміна Блаженного Дмитро Строцев:

«Події життя, важливі для нього віхи — майже всі є в його рядках. Відкриття поезії у Вітебську — його «дитинства землі». «Хасидська» наука злиденної свободи, якої навчив батько. Самогубство обожнюваного старшого брата, студента журфаку, під час чисток після вбивства Кірова. Зустріч із Христом у зруйнованій та сплюндрованій церкві. Війна, голодне вчителювання в евакуації в Горьковській області. Дружба з циганами і волоцюгами-дезертирами під час піших походів із села до горьківської бібліотеки. Повоєнні зустрічі з Семеном Кірсановим, Юрієм Олешею та Борисом Пастернаком. Нестямні закоханості, дивовижне знайомство з майбутньою дружиною Клавдією Тимофіївною. Відкриття єдності живих і мертвих, пов’язане з неможливістю визнання смерті батьків. Прийняття спорідненості з усіма живими істотами, всиновлення кота. Грандіозна багаторічна переписка з Борисом Шкловським і Арсенієм Тарковським, з Інною Лиснянською та Семеном Липкіним, із Зинаїдою Міркіною та Григорієм Померанцем та багатьма іншими. Благоговійне читання і переписування від руки чужих і власних віршів. Ураженість трагедією світу і невтомна відгучність до нього».

Погортати і придбати книгу можна тут.

NewLib про книгу та автора:

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *