Захист та утвердження цінностей потребує активного добродійства: Василь Лісовий про цінності і не тільки

«Слово, як і час, — це ті категорії, над якими треба інтенсивно працювати, якщо хочемо запобігти реальній катастрофі, можливо, ще більшій, ніж та, що спіткала нас у ХХ сторіччі. — застерігає у своїй передмові до книги «Україна: повернення часу» упорядник Наталія Вельбовець.

Далі вона пише: «Для цього, долаючи тотальну дезорієнтованість, варто було б для початку звернутися до таких особистостей, як Лісовий, який вживає слово за його прямим призначенням, розуміючи його як знаряддя мислення, обміну інформацією і пізнання сутності процесів, що відбуваються з людиною. Воно є віддзеркаленням здобутків та загроз і водночас каталізатором змін, що сприяють або заважають виживанню нашого світу в цілому».

Каталізаторами таких змін можуть стати мудрі висловлювання талановитого вічизняного філософа про світоглядну роль засадничих універсальних цінностей у становленні і розвитку справедливого громадянського суспільства, провідником яких і був український дисидент і мислитель Василь Лісовий.

З цими висловлюваннями ми пропонуємо ознаймитись нашим читачам у черговій добірці цитат із вищезгаданої книги.

***

Там, де люди позбавлені прав, де свобода не стала цінністю, де окремі інтереси можуть бути просто зіґноровані, політики як специфічної форми діяльності бути не може.

с. 131.

Посилення різноманітності, урахування всіляких відмінностей, тобто розширення простору свободи, можливе тільки до межі, де воно не загрожує досягненню спільних підходів у розв’язанні тих питань, які не можна розв’язати без досягнення згоди. З іншого боку, оскільки саме оновлення установ, їх перетворення має своїм підґрунтям громадянську активність, то установи не мають прагнути до такої уніфікації життя, яке руйнує ту різноманітність, що є джерелом їх постійного оновлення.

с. 167.

Бог і справедливість — ті вершинні цінності, утвердження яких не суперечить, а передбачає повноцінне існування культурно об’єднаних цілостей, найважливішими серед яких сьогодні є нації.

с. 579.

Міжіндивідуальні й міжнародні взаємини мають будуватися не тільки на формально-правових засадах, ці засади мають бути пронизані, «отеплені» та доповнені ідеалістичними й релігійними поняттями справедливості, доброти, милосердя та ін. Без цього ідеалу справедливості будь-яка політична і соціальна філософія втрачає етичність і справжній, цілком необхідний ідеалізм.

с. 249.

Громадянин, який добровільно відмовився впливати на політичний процес, повинен усвідомлювати, що тим самим він дає згоду іншим вирішувати справи, які стосуються його власного життя. В усякому разі, відповідальні громадяни не мають оплачувати своїми податками безвідповідальність інших громадян.

с. 202.

У сучасному світі існують деякі засадничі цінності, що вже стали чи в найближчій перспективі стануть вселюдськими, універсальними,— поцінування людського життя, природної різноманітності, захист життєвого середовища, осуд жорстокого ставлення до людей і живих істот, поцінування культурної різноманітності світу (право на життя самобутніх культур — етносів, націй і цивілізацій) тощо. Захист та утвердження цих цінностей потребує не тільки доброзичливості, а й активного добродійства.

с. 390.

Прив’язаність до чогось земного може призводити до руйнування етичного вчинку. Отже, якщо людина збіднює багатство своєї душі тим, що підпорядковує своє життя «ідеологемі», раціональній конструкції, ідеї, то це може бути джерелом неетичності: такі люди здатні радше ставати фанатиками, байдужими до своїх земних братів. Але й надмірній всепоглинаючій прив’язаності до чогось земного також може бракувати етичності.

с. 294.

Людина — істота, духовність якої має, умовно кажучи, ґрунтуватися на схрещенні двох ліній буття. Горизонтальної — вміння будувати взаємини з іншими людьми, з іншими націями. Вертикальної — мати цінність, що обмежує сваволю інстинктів (Бог), і підґрунтя — світіння в душі леґенд власної культури і дорогих спогадів дитинства, образів найближчих людей (матері, батька), без яких у душі зяє порожнеча.

с. 314.

Щоб усунути зневіру людей у здатність до самоврядування, потрібне не тільки виховання почуття громадянської відповідальності, а й широка масова політична освіта, яка забезпечила б можливість обдуманого політичного вибору. До того ж важливо, щоб людина набувала громадянських звичок та впевненості на рівні низових суспільних структур — економічних, громадських, політичних.

с. 440.

Становлення національної і громадянської свідомості — взаємопов’язані процеси: існує спільне підґрунтя цих явищ. Людина, для якої унікальність індивідуального світу людини є важливою цінністю, переважно цінує також самобутні культури; а тому вона виважено і відповідально ставиться до вибору своєї культурної ідентичності. Світоглядною основою цього поцінування неповторних індивідуальних та культурних світів є пошанування життя в його різноманітності. І навпаки, інертна особистість не ставиться виважено й відповідально до вибору культурної ідентичності: як залежна істота вона пасивно слідує засвоєним стереотипам мислення і поведінки.

с. 441.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *