Визнання життєвої трагедії не просто потребує мужності, а й акцентує її глибину та велич. Тут є глибина, оскільки страждання може унаочнити для нас якісь життєві смисли, що їх ми не бачили раніше, коли все здавалося чудовим і гладеньким. Зрештою, саме на це і спрямована трагедія як форма мистецтва. І тут є велич, яка проявляється в тому, як людина переносить страждання чи повстає проти нього. Отже, хай як це дивно, але картина життя, як потенційно безконфліктного блаженства, позбавляє нас чогось важливого.
Чарльз Тейлор. “Секулярна доба. Книга перша”. — с. 503.