Ірвін Ялом — жива легенда психоаналізу. Він є засновником школи екзистенціальної психології: за його підручниками навчаються тисячі майбутніх лікарів по всьому світу. У своїй книзі «Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта» Ірвін Ялом розповідає про власний досвід спілкування із пацієнтами в процесі їх лікування.
Сюжет книги складають десять історій пацієнтів, кожна з яких є унікальною і потребує індивідуального підходу. Доктор Ялом пояснює, що від якої душевної хвороби не страждала б людина, в корені кожної з них лежать чотири екзистенційні проблеми: смерть, сенс життя, самотність та свобода.
Отже, про сенс життя, про те, як людина, борючись із самотністю, позбувається родииних зв’язків і друзів, як усвідомлення смертності робить нас мудрими, про свободу як протилежність смерті – пять цитат відомого психіатра.
***
Переважну частину часу ми живемо у комфорті, намагаючись уникати навіть скороминущих думок про смерть, підсміюємося тихенько та цитуємо Вуді Аллена, який сказав: «Я не боюся приходу смерті. Я просто не хочу бути там, де це трапиться». Але є ще й інший спосіб – давня традиція, яка може дуже вдало застосовуватися в психотерапії. Вона вчить, що цілковите усвідомлення смертності робить нас мудрими та дає можливість прожити цікаве життя не боячись… Смерть нас руйнує і це факт, але усвідомлення смертності може нас і врятувати.
с. 14.
Свобода видається цілковитою протилежністю смерті. Поки ми боїмося смерті, у цілому вважаємо, що бути вільним означає бути щасливим. Хіба ж не була історія західної цивілізації позначена безмежним бажанням свободи, і хіба це прагнення свободи не спонукало людство до дії? Свобода, з точки зору існування людини, тісно пов’язана з відчуттям страху, показуючи, що, на відміну від нашого щоденного досвіду, ми так і не стаємо частиною вічного величного Всесвіту, а згодом взагалі залишаємо його. Свобода означає те, що хтось є відповідальним за вибір іншого, його дії та життєву ситуацію, поки той має можливість насолодитися всім цим.
с. 15.
Свобода не лише вимагає від нас відповідальності за наше життя та всі рішення, які ми ухвалюємо, але також створює умови, коли зміни потребують від нас вольових вчинків.
с. 17.
Людина, докладаючи зусиль, щоб позбутися самотності, може псувати стосунки з близькими. Міцна дружба та шлюби розпадалися лише тому, що замість налагодження зв’язків та піклування про когось пацієнт використовував іншу особу як щит проти власної самотності.
с. 20.
Сенс життя випливає з діяльності, яка має значення: чим більш помірковано ми проживаємо життя, тим менша вірогідність, що ми зрозуміємо його сенс. Раціональних запитань про сенс життя завжди значно більше, ніж відповідей на них.
с. 22-23.