Чудова архітектура собору Софії Київської, його розкішні мозаїки і неперевершені фрески ставлять його в один ряд із найвеличнішими пам’ятками людської цивілізації. Софія Київська – хрестово-купольний храм, що склався у Візантії до часів хрещення Русі. У ньому втілено вселенську ідею головного храму держави в ім’я Премудрості Божої, під егідою якої відбувається життя всього народу і кожної людини.
Науковиця Надія Нікітенко пропонує вашій увазі 12 архітектурних особливостей храму Софії Київської.
1. Найбільший за розмірами храм східнохристиянської ойкумени середньовізантійської доби.
2. Не має аналогів архітектурного вирішення.
13-тикупольність, пірамідальність, специфіка і семантика купольної композиції, п’ять нефів із п’ятьма вівтарями на сході, два ряди відкритих галерей уздовж фасадів, дві сходові вежі з крученими сходами на хори, хрещальня-баптистерій у південно-західному куті та княжа усипальня у протилежному північно-східному куті споруди. Відкрите мурування фасадів та його декоративність, свинцеве покриття куполів.
3. Великі розміри інтер’єру та їх сакральність (100х100 футів), висота головного купола (29 м — 100 футів), інтенсивне освітлення підкупольного простору.
План 1 поверху 
План 2 поверху
4. Образне і сакрально-модульне вирішення архітектури інтер’єру, узгоджене з біблійними параметрами Небесного Єрусалима.
5. 12 хрещатих стовпів, що поділяють інтер’єр на п’ять нефів і утворюють вісім перекритих куполами компартиментів – «храмів у храмі».
6. Просторі, залиті світлом княжі хори (полаті), що охоплюють інтер’єр, — місце перебування князя з родиною та їх оточення. Розкішні приміщення палацового типу, поєднані з двома вівтарями на південних і північних хорах.
7. 12 високохудожніх різьблених шиферних плит – парапетів хор, які символізують Небесний Єрусалим, прославляють Христа і його земного намісника — великого київського князя.
8. Багате вбрання головного вівтаря (мармурові престол, синтрон з кріслом митрополита і вівтарна огорожа, мозаїки стін і підлоги).
9. Мозаїчна підлога центрального ядра храму, яка мала символічну, богослужбово-функціональну і декоративну функції.
10. Барокове зовнішнє вбрання кін. XVII — поч. XVIII cт. як архітектурний образ Гетьманщини доби Мазепи.
11. Вбудовані ктиторами XVII — поч. XVIII cт. у зовнішні галереї «каплиця Петра Могили» (східний торець північної галереї) та «капела Івана Мазепи» (західна частина південної галереї).
12. Митрополичий склеп XVIII cт. часів Рафаїла Заборовського під південною галереєю.
Більше про Софійський собор можна дізнатися тут.