Навряд чи знайдеться людина, яка не замислювався б про сутність дружби. Що таке справжня дружба? Чи можлива вона сьогодні ? Якою дружба повинна бути?
Дружба – це те, що сучасний світ настирно виганяє за свої межі і без чого він не може існувати, піднімаючи людину до висот жертвенної, самозреченої любові – бо «не має більше тої любові, коли хтось положить душу свою за друзі свої» (Іоан 15:30), – вона разом з тим дарує відчуття підтримки, радість, впевненість, надію.
Роздуми про дружбу, її форми, випробування і дари увійшли у збірку, яку складають матеріали щорічної міжнародної конференції «Успенські читання», що проходила у Києві 2007 року.
Пропонуємо читачам NewLib ознайомитись з добіркою цитат із збірки «Дружба: її форми, випробування і дари», де своїми роздумами діляться відомі богослови, філософи, філологи та історики.
Дружба – це стан іншого роду, і вона рідкісна саме тому, що може існувати лише в своєму чистому вигляді, що тяжіє до досконалості.
Там, де особистість розділена сама в собі, а душа не в змозі досягти цілісності, – там немає і ґрунту для дружби. Союз дружби безпосередньо залежить від якості особистості і від стану душі.
Дружба – це більше, ніж один із проявів прихильності, ніж один із видів любові. Дружба є станом, що до гріхопадіння був природним для первозданної людини в її відношенні до всіх і до всього.
Митрополит Мінський і Слуцький Філарет
Справжня дружба ніколи не може існувати без частки жертовності.
У дружбі зростає довіра, яку ми відчуваємо до іншого, а також зростає наша готовність до розуміння його культурного і духовного світу, його вираження віри. В атмосфері дружби руйнуються упередження, що накопичилися раніше, і ми можемо навчитися краще розуміти один одного. У той же час ми стаємо здатними прийняти точку зору іншого, яку ще, можливо, не в змозі зрозуміти до кінця і, незважаючи на це, продовжити наш з ним діалог уважно, зацікавлено і терпляче.
Дружба – це те середовище, в якому завжди можливий справжній діалог, навіть при існуванні відмінностей, подолання яких не залежить від нас самих.
Архієпископ Іван Юркович
Чим більше друзів, тим більше вони просвіщають один одного, і тим багатше і багатогранніше стає істина.
Ієромонах Антоній Ламбрехтс
Друг – це той, до кого ми природно і не замислюючись звертаємося не тільки в найдоленосніші моменти свого життя – в пошуках більш глибокого розуміння, прозріння і співпереживання, – але й для того, щоб поділитися тривіальними подробицями наших буднів. Наш особистий досвід у спілкуванні з другом розширюється, посилюється, збагачується і переглядається. Насолода від спілкування одне з одним стає особистою традицією, і під покровом таких відносин пишно розквітає довіра.