Книга Енцо Б’янкі «Ісус і жінки» нагадує нам слова Христа з Євангелія, звернені до гідності кожної жінки: «Устань, підніми голову, підведися..!» І водночас закликає усвідомити, що людство потребує того, щоб жінки були у сучасному світі шанованими та цінованими, щоб між чоловіками і жінками запанувала реальна співпраця на рівних…
Перекладачка книги Галина Теслюк надала яскраві фрагменти з книги, які вразили її понад усе.
А що ж є доброю часткою, яку годі відібрати? Без сумніву, вибір слухати Господа, однак вибір добровільний. У людини можна відібрати все, навіть життя, але внутрішню свободу вибору, що є іншою гранню людської гідності, ніколи не можна ані відібрати, ані усунути, ані знищити.
стор. 59
Марія, мати Ісусова, без сумніву, жила для Ісуса, Марія ж Магдалина жила завдяки Ісусові. Вона отримала такий досвід, який дехто має через надзвичайну благодать: завдяки комусь піднятися з тіні смерті, з безглуздя, від здобичі небуття до життя із знанням, як бути любленою і як любити.
стор. 123
Під час зустрічі з Воскреслим Марії відразу ж доручено стати апостолкою, і вона нею стає: Ісус посилає її до учнів, братів Ісусових, аби несла пасхальну новину. Будучи цілковито слухняною, вона оголошує: «Я бачила Господа», — і передає те, що він їй сказав. І так, при витоках пасхальної віри стоїть передусім Марія Магдалина (і жінки-учениці, яких вона уособлює) — жінка, яка повірила у Господа Ісуса і його полюбила.
стор. 126-127
Видавництво «Дух і літера» також наводить цитати з книги Е.Б’янкі.
Якби ми наново вдивилися в Ісуса та побачили в ньому надійного проводиря в сьогоднішньому житті Євангелієм, і якби ми, чоловіки та жінки, навчилися цінувати дари одні одних, то наше співжиття стало б кращим і добрішим, і Слово у сучасному світі віднайшло би втрачений запал.
стор. 14
Учні забули й Ісусову обіцянку-пророцтво воскресіння, і звістку про його воскресіння, яку принесли жінки. Тим не менше,.. пасхальну віру вперше проголосили саме учениці: саме жінки стали посланницями Христа для його посланців, апостолів.
стор. 80
Жінка — заміжня чи ні, матір чи ні, вдова… — може бути чимось більшим, аніж біологічною матір’ю, оскільки, якщо слухає слово Бога, є ученицею, сестрою і матір’ю Ісуса та інших.
стор. 132
Через хрещення усі віруючі у Христа — і чоловіки, і жінки — зодягнулися у Христа та належать йому. Біологічні відмінності більше не призводять до нерівності у правах та обов’язках: «Ви усі є братами (і сестрами)» (Мт. 23:8), — сказав Ісус.
стор. 136
Було б дуже добре, якби Церкви відважно повернулися до того, щоб надихатися словами та поведінкою Ісуса щодо жінок, приймаючи думки, почуття… — дуже людські та визначальні для становлення християнської спільноти й наявних у ній взаємин між чоловіками і жінками, які тепер усі є одним у Христі Ісусі.
стор. 140
Книга Енцо Б’янкі надає зримості цим жінкам, яких надихала енергія бажання, винахідливість любові, рішуча воля жити й давати життя. І — це також показує Енцо Б’янкі — саме у двох найбільш значущих зустрічах, із самарянкою та з перелюбницею, незважаючи на ризик шокової реакції з боку «побожних людей», владно виступає одкровення Божого милосердя — найголовніше в Ісусовій місії.
Анн-Марі Пельтьє, стор. 10
Погортати книгу можна тут.