6 цитат з Паскаля Ґольніша: читаємо книгу з К.Сіговим

На 5-8 березня 2021 року анонсовано поїздку Папи Римського Франциска до Іраку. Ніколи жоден Папа Римський ще не відвідував Ірак. Ключові сенси важливої подорожі окреслює книга Паскаля Ґольніша, щойно опублікована в українському перекладі, «Християни Сходу: опір на нашій землі». Добірку цитат з неї пропонує Костянтин Сігов.

Я зустрів стару виснажену жінку, християнку… Від минулого життя, цілі роки якого було знищено протягом кількох годин, не залишилося нічого. Однак у її словах до мене не було злості: «Я втратила все, крім життя та віри. Це найголовніше». У той момент, коли ми почали разом читати «Отче наш», вона підвела на мене очі: «Колись мені доведеться знайти сили пробачити тих, хто мене скривдив…» Сповнена віри в силу молитви вона залишилася християнкою за часів, коли це могло коштувати їй життя. І опинилася тут, посеред розкиданих війною родин: живих, але позбавлених коріння.

Стор. 11

Я захотів і далі впроваджувати ідею ділитися вірою «ногами», так би мовити, й розпочав серію подорожей до Польщі, де раз на рік велика кількість християн вирушала у паломництво з Варшави до Ченстохови. Їх було кілька десятків тисяч, готових пройти понад 200 кілометрів заради випробовування своєї віри. На той час це було єдиним відкритим проявом польської Церкви та й загалом вірян комуністичних країн, поза місцями, дозволеними для відправлення культу. Польський уряд, хоч і суворо виступав проти будь-якого публічного вираження релігійності, не наважувався придушити цю ходу, побоюючись відтворити акт фашистського насильства.

Стор. 41

Це було в 2000 році. Найбільше ми хотіли відвідати Ур, Халдею, південнішу від столиці частину країни. Папа Йоан Павло ІІ хотів здійснити у цей край паломництво до джерел віри в символічний рік: друге тисячоліття християнства. Він хотів відвідати цю землю, з якої пішов Авраам, батько всіх вірних. Проте з міркувань безпеки поїздку було скасовано. Безсумнівно, наш намір міг здатися претензійним, але ми розуміли його мету й хотіли здійснити те, чого сам папа не міг зробити. Ось чому ми поїхали до Ура зібрати жменьку цієї землі, яку згодом передали папі.

Стор. 43

Богослужіння східних християн переважно розлогіше за західне, обряди складніші, ніж на Заході, де тепер запропоновано поміркованість. Певні жести, зокрема, належать до доволі мальовничої традиції. Є щось дуже конкретне, дуже тілесне в тому, коли, наприклад, під час молитви халдеї схрещують руки й роблять рухи пальцями, імітуючи змах голубиних крил: так вони символічно зображують пришестя Святого Духа.

Стор. 49

В умовах, коли християни складають меншість у суспільстві, яке їх дискримінує, той, хто каже: «Я не маю віри», сприймається як зрадник своєї громади. Це підтримує в них усвідомлення цієї прикметної особливості — бути християнами. Коли ми належимо до релігійної більшості, то полишаємо думати про свою релігійну ідентичність і живемо, не задаючи собі багато питань. І навпаки, бути християнином на Сході передбачає певну поведінку, що детонує в суспільстві.

Стор. 52

Прагнення до відкритості нагадує нам, що східні християни, перебуваючи в меншості, не замикаються в собі, або, принаймні, роблять це не завжди. Це відчуття — бути лише тонким краєм суспільства, що зазнає змін,— формує в них універсальну відкритість. Східні єпископи та патріархи подорожують світом набагато більше, ніж латинські ієрархи. Вони не вагаються вирушити в далеку подорож, щоб зустрітися зі своїми вірними в Австралії, Канаді, Америці…

Стор. 53

Чи діти Авраама є братами і сестрами? Це лейтмотив інтерв’ю філософа Костянтина Сігова, консультанта зі стратегічних питань ДЕСС на радіо «Культура» у програмі «Імператив» про візит Папи Франциска в Ірак і про круту книгу парижанина Паскаля Гольніша «Християни Сходу. Опір на своїй землі».

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *