Книга Анрі де Любака «Роздуми про церкву» є частиною еклесіологічних досліджень ученого. У своїх роздумах де Любак спирається на ідеї класичних і сучасних йому богословів, на документи Ватикану і праці видатних філософів, учених, літераторів.
Ми підібрали для вас ТОП-5 цитат цього видатного вченого і богослова: про віру, про самотність людини, яка є зворотним боком спільноти, про Живу Правду й істинне життя.
***
Коли людина вірує, то залученою виявляється більша частина її єства, ніж тоді, коли людина просто вірить. Вірити можна в найрізноманітніші речі, а вірувати, в справжньому значенні цього слова, – тільки в Особистість.
c. 25.
Людина, яка вірує правдиво, ніколи не буває самотньою у своїй вірі. І якщо іноді залежність від інших людей стає обтяжливою для неї, то все ж наскільки важливішою є сила, якої людина набуває в цій солідарності.
с. 40.
Ніщо з того, що створено людиною чи міститься в людському вимірі, не спроможне врятувати її від самотності. Самотність можна лише поглибити аж так, що в ній людина відкриє саму себе, бо самотність є зворотний бік спільноти, до якої людина покликана. Вона має ту ж цілісність і глибину.
с. 196.
Правда, послана в наш розум Богом, створена не за нашими скромними мірками, Життя, яким Він нас сповнює, аж ніяк не є лише природне життя, що робить нас своєю поживою. Жива Правда й істинне життя проникає в нас, звільняє нас від нас самих, змушуючи нас помирати в собі, щоб жити в ній, і ця зміна, ця смерть є не лише початковий внесок у справу нашого спасіння; це є постійний знак нашого оновленого в Богові життя.
с. 213.
Не біймося глибокої симпатії до оточення. Будьмо в достеменному сенсі слова людяними: цього вимагає й обов’язок бути чесним із собою, й заповідь братньої любові. Такий стан речей має бути для нас цілком природним, вродженим, щоб не було потреби спеціально добиватися його. Однак не можна дозволяти собі змішувати нашу відданість вічному з дріб’язковою, а іноді й болісною прив’язаністю до минулого. Водночас слід остерігатися й цілковитої вдоволеності днем сьогоднішнім. Треба вміти не переймати слабкості, схильності, агресивне невігластво, обмеженість довкілля.
с. 245.