Бути християнином на Сході: Паскаль Ґольніш про долю християн у країнах Азії

Монсеньйор Паскаль Ґольніш є головою місіонерської благодійної організації «Справа Сходу» («L’OEuvre d’Orient»), добре обізнаний з ситуацією християн у країнах Азії, де бував неодноразово. У книзі «Християни Сходу: опір на нашій землі» він привертає увагу до тривожної долі християн на Сході, особливо біженців, говорить про їхнє право на громадянство у своїй батьківщині й висловлює надію на повернення гнаних до своїх домівок.

Про те, що означає бути християнином на Сході, про помилкове бачення Сходу та про відкритість до іншого — наша добірка цитат із книги Паскаля Ґольніша.

***

В умовах, коли християни складають меншість у суспільстві, яке їх дискримінує, той, хто каже: «Я не маю віри», сприймається як зрадник своєї громади. Це підтримує в них усвідомлення цієї прикметної особливості — бути християнами. Коли ми належимо до релігійної більшості, то полишаємо думати про свою релігійну ідентичність і живемо, не задаючи собі багато питань. І навпаки, бути християнином на Сході передбачає певну поведінку, що детонує в суспільстві.

c. 52.

Коли секуляризм намагається стати найвищою цінністю, він стає схильним до тоталітаризму. І те, що поширюється на Церкву, рівною мірою поширюється й на державний апарат: наше законодавство забороняє релігіям захоплювати політичну владу, а державі — брати на себе повно­важення Бога. Держава несе відповідальність за суспільне життя й гарантує свободу проживання, пересування, виїзду з країни, самовираження та віросповідання, але аж ніяк не заступає Бога. Держава не може бути найвищою нормою совісті.

с. 100.

Наше помилкове бачення Сходу дезорієнтує і притупляє загрозу мислення нашої європейської культури як первинної. Ні, Європа – це не серце християнства, а Схід – не центр ісламу, які поділені на дві протиборчі реальності. Серце – це Христос. Серце – це Схід. Зрозуміти це – означає усвідомити, що існують інші традиції, такі ж давні й достойні, як і латинські традиції.

с. 48.

Мені здається, що історія рухається в невірному напрямку. І що справжня дружба, коли одна спільнота приймала іншу, зійшла нанівець. Однак ми маємо все звести наново. Відновити святині, зруйновані атаками ІДІЛу. Відбудувати місця пам’яті. Відтепер це є етичним питанням: якщо ми це не визнаємо, то не зможемо залишити цій варварській, крайній жорстокості останнє слово і право писати історію.

с. 47.

Я бачу мало людей, готових до такої позиції: любити. Любити цих людей означає визнавати їх такими, якими вони є; приймати їхні церкви та громади в їх різноманітності. Це означає відкритися їх наративу, культурі, чуйності, духовності, які не обов’язково можуть бути легко зрозумілими. Занадто часто я чую заяви латинських християн, щоб об’єднати всі ці церкви, які здаються їм занадто складними. Я вбачаю у цьому погляд Заходу, який не знайшов часу на зустріч.

с. 101.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

1 думки про “Бути християнином на Сході: Паскаль Ґольніш про долю християн у країнах Азії”

  1. Коли секуляризм намагається стати найвищою цінністю, він стає схильним до тоталітаризму. І те, що поширюється на Церкву, рівною мірою поширюється й на державний апарат… Який зв’язок між першим і другим твердженням?

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *