Знаний грецький філософ і богослов Христос Яннарас, який походить із Афін, спонукає нас подивитися на звичні поняття дещо по-новому, в більш глибинному онтологічному сенсі.
Увазі наших читачів пропонується добірка філософсько-богословських думок цього мислителя про суть любові як такої, що увійшли в книгу «Свобода етосу».
Людське існування отримує свою онтологічну сутність із факту божественної любові, адже тільки любов надає буттю реальності. Сотворення людини є актом Божої любові… Людина була створена для того, щоб брати участь в особистісному способі існування, яким є життя Бога, щоб долучитися до свободи любові, яка є істинним життям.
с. 13.
Людина є не лише діяльним виявленням слова Божого чи внутрішнього принципу, вона – втілення принципу особистої неповторності і любові, вільної від будь-якого напередвизначення. Ось чому людина здатна приймати або відкидати онтологічну передумову свого існування: вона може зректися свободи любові та особистісного спілкування, сказати «ні» Богові й вилучити себе з буття.
с. 14.
Саме любов є істинним шляхом до пізнання особистості, оскільки передбачає цілковите прийняття іншого. Вона не переносить на іншого індивідуальні вподобання, потреби чи бажання, приймаючи його таким, яким він є, в усій повноті його особистісної неповторності.
с. 16.
Любов – не безтурботний початок, а мета, до якої ми завжди прагнемо, «недоконана довершеність» морального поступу людини. Вона починається з покаяння, зречення нашої індивідуальної самодостатності, усвідомлення нашої людської недосконалості й шукання Божої благодаті.
с. 49.