Діалог і спілкування заради миру: 6+1 думок про мир від українського філософа

Сучасне українське суспільство потребує глибокого осмислення і ґрунтовного дослідження різноманітних конфліктних ситуацій з метою їх вирішення. Про можливості та перспективи застосування діялогічного підходу до такого осмислення, пошуку шляхів примирення й порозуміння розмірковує український філософ Віктор Малахов.

У своїй статті «Діялогічне спілкування та його роль у досягненні суспільного примирення й порозуміння» (Україна модерна. № 26) автор показує, що внутрішні механізми та потенціял діялогічного спілкування є адекватними рівневі складности проблем, що постають перед суспільством сьогодні а, отже, здатні сприяти їхньому конструктивному вирішенню.
Автор акцентує увагу на важливості культури діалогу для вирішення конфліктів: «утвердження діялогічної культури в суспільному житті сучасної України – процес, який щоразу має долати на своєму шляху могутню інерцію недовіри й ворожнечі, продиратися крізь хащі всіляких залякувань та апеляцій до насильницьких дій. Але ж нагромаджені у суспільстві проблемні вузли таки потрібно розв’язувати, і ніякі революційні потрясіння не можуть зробити в цьому розумінні зайвою копітку роботу культури. Зокрема й культури вдумливо та з повагою обмінюватися думками» (с. 126).
Ми підібрали кілька думок відомого філософа про мир та його діялогічно-спілкувальну природу, якими радо ділимось із нашими читачами.


***

Мир – це не просто голе заперечення конфліктів з їхніми як-не-як ориґінальними (а для когось цікавими і привабливими) рисами. Якраз навпаки, мир у глибокому розумінні цього слова – це повнота реалізації можливостей спільного людського буття; тільки в мирі люди, народи й людство в цілому здатні онтологічно реалізувати себе, здійснити своє творче покликання.

c. 135.

На місце взаємного ненависництва мирний тип розв’язання конфліктів висуває емпатію, місце сили посідає ненасилля, місце руйнації – творчість, точніше кажучи, творення нових можливостей співжиття. Закріплює такий позитивно-мирний підхід до конфліктів комунікативна спрямованість людського духу, що спирається на відчуття живої співпричетности Іншим…

Якщо ми прагнемо до відновлення самостійного ціннісного змісту поняття миру, ми маємо повністю усвідомлювати ту «важкість» миру…, що приймає на себе тягар конфліктної проблематики війни, але розв’язує цю проблематику в цілковито інший спосіб, у річищі позитивної людської творчости, діялогу і спілкування.

Мир як онтологічний феномен має діялогічно-спілкувальну природу. Його з повним правом можна вважати певною людською спільністю, але такою спільністю, в якій кожен з її учасників – чи то окремий індивід, чи то соціяльна група, нація, держава – вільно знаходить себе, своє справжнє покликання. Інакше про мир говорити не можна, хіба що про «поганий мир», який недалеко відійшов від «добрячої» бійки.


с. 136.

Мир – це відчуття присутности Інших – присутности, яка не провокує на ворожнечу, а навпаки, підтримує впевненість у собі і власних силах.

Без бродильного елементу інакшости феномен миру втрачає свою життєздатність, свою творчу потугу, стає вразливим для спокус аґресивного самоствердження, – і про це слід пам’ятати, обмірковуючи нинішні популярні моделі «однополярного», «своє-центристського» миру, чи
то руського, чи то американського, чи то ісламського.

Мир – це сталість, впорядкованість самого життя з усіма його плеканнями і здобутками, сталість, що зближує людину й людину, індивіда й рід, минуле й майбутнє.


с. 137.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *