Добро є невидимим, але зрячим: п’ять міркувань польського філософа про добро

Як можна зрозуміти добро? Чому людина стає щасливішою, обираючи добро? На ці важливі питання свою філософську відповідь дав знаний польський католицький священик та філософ Юзеф Тішнер.

Роздуми про людину та її прагнення до добра завжди займали особливе місце у філософії Ю.Тішнера. Людина розглядалася ним передусім як істота драматична, яка екзистує на горизонті добра і зла. Філософ доводить, що «постійно обираючи життя за законами Добра, людина підноситься до того, що існує поза часом».

Запропонована добірка цитат із книги Ю. Тішнера «Філософія драми» про добро і зло впевнено переконує нас у тому, що «біля основ усіх сплетінь перебуває саме це: зернина доброти, пробуджена в людині добром».

***

Як можна зрозуміти добро? Його можна зрозуміти, лише занурившись у глибину різноманітних драматичних сплетінь, які воно зав’язує між людьми. Біля основ усіх сплетінь перебуває саме це: зернина доброти, пробуджена в людині добром.

с. 54.

Добро є неосяжним, але ж досягає; невидимим, але зрячим; неприсутнім, але ж і когось оприсутнює… таким, що пробуджує в людині доброту, виявом якої є прагнення.

с. 55.

Тріумф означає перемогу добра над тим, що протилежне добру. В ідеї тріумфу нам трохи глибше відкривається природа добра. Добро — це те, що прагне початися за своєю природою. Дозволити бути добру — означає визнати його справедливість. Добро, яке існує всупереч злу, є героїчним добром.

с. 60.

Щастя приходить, коли людина обирає Добро всупереч злу, яке її втягує. Людина стає щасливішою, обираючи Добро, яким вона наділяється. Що вищого рівня добро вона обирає, то міцніше життя. Постійно обираючи життя за законами Добра, людина підноситься до того, що існує поза часом. Вона впевнена, що це наче саме Вічне Серце притягувало її до себе. Людина привела свою крихку долю під дах Добра, яке її благословляє.

с. 299.

Обираючи щоразу більше зло проти щоразу більшого добра, людина обирає своє власне прокляття. Живучи своїм прокляттям, людина погоджується перебувати у відчаї — відчай є її диханням. Це має привести її до смерті. Проте смерть є неможливою. Дух не можна вбити. Засуджений існує, але існує проклятим існуванням — існуванням, виявом якого є проклинання існування. Прокляті проклинають. Ті, що проклинають, стають проклятими. Так постає замкнене коло зла, до якого вже не проникає голос Вічного Серця.

с. 298.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *