Духовні аспекти Ісламу: десять перлин східної мудрості

Книга «Загальне уявлення про Іслам» розкриває основи ісламського віровчення. Перевага цієї книги полягає в тому, що у ній подається просте й чітке висвітлення досить складної теми.

Автор книги — палкий проповідник Ісламу шейх Алі Ат-Тантаві. Книга була написана арабською мовою ще у 60-ті роки XX сторіччя. Це дослідження зустріло схвалення в ісламському світі, про що свідчать його численні перевидання арабською мовою, які швидко розповсюджувалися тисячами примірників.

У передмові до книги муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саїд Ісмагілов пише: «головна заслуга шейха Ат-Тантаві полягає у тому, що він, уникаючи складних теологічних формулювань, не надто обтяжуючи текст специфічними богословськими термінами, чітко й лаконічно викладає принципи ісламської віри. Завдяки цьому він знаходить свого читача — людину, котра пристрасно бажає дізнатися про свого Творця, чи визначитися з метою свого життя, а можливо й відшукати сенс цього самого життя, чи хоча б просто познайомитися з багатющою духовною традицією Ісламу».

З перлинами цієї духовної традиції ми і пропонуємо ознайомитись нашим читачам у підібраному нами ТОП-і з 10 цитат, що висвітлюють основні положення ісламської ідеології та збагачують знання про Іслам.

.

***

Той, хто любить, кориться тому, кого любить, виконуючи будь-яке його бажання. Таким буває і віруючий по відношенню до Бога. Тому, хто любить, байдуже: нехай усі люди гніваються на нього, аби лишень кохана була ним вдоволена. Таким буває і віруючий по відношенню до Бога. Той, хто любить, боїться коханої та стережеться її гніву, однак буває вдоволений усім, що робить кохана. Так буває і з віруючим стосовно Бога. Таким чином, любов (закоханість) — доказ того, що віра є вродженим даром у душах людей.

с. 61.

Через любов, яку ми відчуваємо по відношенню до людей та об’єктів у цьому світі, ми виявляємо любов до Бога. Ці творіння Він створив для нас і надав у наше користування, щоби ми могли користуватися ними чи насолоджуватися, споглядаючи та відчуваючи їх.

с. 84.

Душа схожа на водосховище, розташоване на вершині гори: якщо ударом кайла пробити його, то вода прорветься одразу й прямо на ваших очах стече в долину. Але наповнювати водосховище — це інша справа. Це потребує насосів, великих зусиль та величезних витрат.

с. 23.

Божевільний — це єдина людина, яка користується абсолютною свободою. У розумної людини розум обмежує її свободу. Арабське слово акль (розум) походить від слова «прив’язь» — мотузка, яка прив’язується до шиї верблюда. Подібно до цього, арабське слово хікма (мудрість) походить від слова «вудила». Слово «цивілізація» також має на увазі поняття «обмеження» з тієї точки зору, що вона утримує вас у певних рамках і не дозволяє робити усе, що вам заманеться. Вона приписує повагу прав інших людей та дотримання суспільних традицій. Закон, чи право — це також «прив’язь», адже він встановлює межу вашій свободі там, де починається свобода вашого сусіда.

с. 28-29.

Вдячність багатої людини — подати бідним, вдячність сильного — допомогти слабкому, вдячність володаря — встановити справедливість.

с. 110.

Наш світ — екзаменаційний центр, який дає можливість відрізнити слухняного від неслухняного, праведного від неправедного. Іншими словами, якби не було перешкод у змаганні з бігу з перешкодами, неможливо було б відрізнити слабкого бігуна від сильного.

с. 187.

Роман життя не завершується із завершенням цього світу. Припустимо, по телевізору йде фільм, і раптом його показ припиняється посередині і з’являється напис, що фільм закінчився. Ніхто з глядачів не повірить, що це кінець, вони почнуть жалітися, прагнучи дізнатися, що трапилось з героєм і де решта роману… Адже вони хочуть дізнатися як автор завершить роман і як складеться доля кожного героя. Таким чином, якщо люди так реагують на незавершений роман у цьому світі, то як же тоді може будь-яка розумна людина повірити, що роман життя завершується усього навсього смертю? Як це можливо без розрахунку за діяння людини? Звідси людському розуму стає зрозуміло, що цей всесвіт повинен мати Володаря і що за цим світом має бути інший світ.

с. 64.

Люди, фактично, відволікаються від самих себе, бояться бути наодинці з собою, міркувати про себе. Тому вони захоплені балаканиною, порожніми словами чи іншими турботами, витрачаючи на це усе своє життя, немов їхня душа — це ворог, від якого слід тікати, а їхнє життя (котре є їхнім капіталом) — це тягар на їхніх плечах, який вони намагаються скинути.

с. 68.

Людина тільки тоді цінує важливість благодаті, коли її втрачає. Коли у неї болить зуб, найбільшим блаженством для неї здається зникнення болю, а коли біль зникає, то вона забуває про цю благодать. Багатство видається їй благодаттю, коли вона відчуває фінансові негаразди, а коли вона розбагатіє, то забуває про неї. Коли електричний струм вимкнений і будинок занурюється у темряву, вона усвідомлює благодать світла, а коли з’явиться світло, вона забуде його цінність.

с. 109-110.

Якщо силу, необхідну для подолання ворога, оцінити в один бал, то сила, яка необхідна для того, щоб подолати гнів та загасити його вогонь у грудях, перевищує першу у сто разів. Ви самі можете у цьому переконатися. Підійдіть до сердитої людини, засліпленої гнівом до такого стану, що вона вже нічого перед собою не бачить, і спробуйте їй нагадати про пристойність, смирення та прощення. Чи знайдеться хоча б один із тисячі, хто у цьому випадку відгукнеться на ваші слова?

с. 229.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *