Душевний досвід людини в музиці (продовження)

Людина потребує в житті не тільки душевних переживань, піднесених над буденністю (душа-дух-тіло). Її збагачують також емоційно-чуттєві переживання (душевно-фізичні), пов’язані, зокрема, з враженнями від контактів з природою, етносом, суспільними подіями (душа-тіло-дух).

Наприклад, в жанрі ноктюрну людина знаходить естетичне задоволення в образах вечора, ночі, а у жанрі баркароли, в образах річки, заспокоєння в хлюпанні,  мерехтливих в денному світлі, хвильок води. Існує також багато творів, які виражають настрої, пов’язані з картинами природи.

Українська народна пісня «Тихо над річкою».

Використання композиторами фольклору, етнічних елементів музичної мови певного краю, зокрема пісенних, танцювальних, викликають у слухача не тільки емоційне співпереживання, але й духовне сприйняття краю, спогади уявні (чуттєві) про край, з яким пов’язані інтонації твору. 

М. Скорик. «Карпатська рапсодія».

Людина також наповнює своє душевне життя змістом суспільних подій (свят, балів, парадів тощо).

Музична історія зберегла до наших часів пам’ять про різні танцювальні жанри. Про деякі з них лишились лише згадки, інші зафіксовані у нотному записі і використовуються у музичній практиці. Повстають і сучасні танці, якими особливо захоплюється молодь.

Марші звучать на військових парадах, також під час урочистих подій, як і танцювальна та інша розважальна музика. Танцювальні й маршові жанри не раз стають провідними жанрами в творчості деяких композиторів.

Й. Штраус. «Казки Віденського лісу».

Є. Адамцевич. «Запорізький марш».

Е. Елгар. Військовий марш «Торжество перемоги».

При тому, що душевна стихія в цілому є нестійкою і мінливою, однак головною спрямовуючою енергією душевної сфери є прагнення (пошук) ідеалу. Це знаходить своє вираження у творах як малих, так і великих форм.

Суспільне (душевне) життя не раз нам пропонує не тільки високі, а й фальшиві ідеали. Загалом же, всі зміни світоглядів епох пов’язані з цими пошуками і схожі на коливання маятника історії, часто, на жаль, як впадання з однієї крайності в іншу.

Звернімо увагу на подані нижче цитати з книги О. Шевнюк «Українська та зарубіжна культура», які характеризують світоглядні ідеали різних епох: 

«На зміну аскетичному ідеалу людини Середньовіччя, упокореній Богу, приходить ідеал універсальної людини епохи Відродження, яка створює сама себе». 

«Наукові пошуки ХVІІ ст. породили почуття непорівнянності безодні космосу і минущості беззахисного людського життя, що стало духовним змістом культури бароко».

«Класицизм (ХVІІ – ХVІІІ ст.) відобразив тенденцію раціоналізації свідомості, яка компенсувала ренесансний розгул індивідуалізму, стала точкою опори в мінливому світі».

«Романтизм (ХІХ ст.) виникає як реакція на раціоналізацію суспільної свідомості».

«Реалізм світосприйняття пов’язаний з розвитком аналітичного критичного мислення, що завдячує культу природничих наук у ХІХ ст.».

Минаючи світ авангарду, модерну та ін., згадаємо ще витвір радянської епохи – «соціалістичний реалізм як художньо-ідеологічний проект, який заміщав реальність, а дійсність перетворив на гігантський симулякр (правдоподібну подобу), що сягав своїм корінням міфічних глибин історії, а вершиною – неозорої утопії».

Ці цитати свідчать, що, в межах парадигми кожної епохи (також історичного стилю), душевно-духовні (та інші) переживання, змінюючи свій контекст, наповнюються новим змістом. Це ж саме стосується і сучасної музики, яка, як і  музика попередніх століть, не має аналогів в історії.

На закінчення розділу варто додати наступне.

Європейська класична музика бере свій початок у Середньовіччі у церковному середовищі. Велику роль у цьому початку зіграли вчені монахи і музично освідчені представники духовенства (VII ст., Григоріанський хорал). Професійна світська музика в Середні віки виникла пізніше церковної, виникла на базі її здобутків. Якщо церковна музика, згідно духу, регламентувала емоції, то світська музика навпаки давала більший простір душевним переживанням. У зв’язку з цим, стаючи професійною, музика душевної сфери поступово займає домінуючі позиції в історії музики. Кульмінацією розвитку душевної (емоційної) музики стало ХІХ століття. У ХХ ст. відбувся поділ музики на серйозну та легку (розважальну). Емоційну душевну функцію перейняла на себе музика естрадних жанрів. У зв’язку з цим виникла проблема сприйняття серйозної музики, зокрема і душевної, яка набула нового ускладненого змісту. Очевидно, відповідь на проблему її сприйняття широким колом слухачів буде знайдена з часом через наш досвід, досвід епохи.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *