Джейсон Бреннан про альтернативу демократії: ТОП-7 тверждень

Книга Джейсона Бреннана «Проти демократії» піддає гострій критиці розповсюджене переконання, що загальне виборче право є цінним та необхідним елементом розвинутого громадянського суспільства. Чи так це насправді?

Джейсон Бреннан стверджує, що виборці, як правило, некомпетентні упереджені та дезінформовані щодо політики, а також доводить, що їм бракує стимулів ставати поінформованими, вважаючи, що один голос не здатний щось помітно змінити в загальних результатах виборів. Ба більше, виборці часто схильні з різних мотивів приймати такі виборчі рішення, що не відповідають їхньому інтересу, і могли б голосувати інакше, якби були більше поінформовані та мали більше суспільно-політичних знань.

На противагу загальному виборчому праву при демократії Бреннан представляє та обґрунтовує епістократичну альтернативу: політичну систему, при котрій правом голосу наділені тільки компетентні та знаючі виборці. При епістократії діють ті самі інститути, що й при демократії. Зберігаються всі права людей, від права на повагу до власної гідності до свободи слова. Працює все, як і при демократії, окрім одного: виборчого права.

Бібліотека NewLib пропонує добірку цитат із цієї книги, що дають уявлення про лібертаріанські погляди автора, які можуть здаватися спірними, але від того не менш цікавими, а також про епістократію, як альтернативу демократії.

***

Політична участь не є цінною для більшості  людей. Вона перетворює нас на громадських ворогів, які мають підстави ненавидіти один одного.

с. 27-28.

Загальне виборче право стимулює більшість виборців приймати політичні рішення несвідомо і нераціонально, а потім нав’язує ці несвідомі й нераціональні рішення невинним людям. Єдине, що могло б виправдати необмежене загальне виборче право, це неможливість створити систему з кращою результативністю.

с. 28.

Наші права на свободу слова в загальному випадку дають нам владу тільки над собою, а от виборчі права звичайно дають нам — як групам, якщо не як окремим особам,— значну владу над іншими.

с. 32.

Політичні свободи — це неефективні способи повідомлення нашого ставлення до інших. Голосування не є виражальним інструментом. Воно як фортепіано з чотирма клавішами, що ламається після виконання однієї ноти. Ба можна додати, що струни, як правило, ненастроєні та іржаві.

с. 187.

Голосування є такою формою вираження, котра надає владу над іншими. Коли ми наділяємо великі групи людей правом голосувати, ми тим самим, мабуть, надаємо їм можливість виражати себе, але ці форми вираження можуть завдавати шкоди іншим або безпосередньо забезпечувати несправедливі політичні наслідки.

с. 189.

Епістократія посилає кілька чітких меседжів: люди не повинні тільки в силу народження чи проживання вважатися компетентними приймати відповідальні політичні рішення, що будуть нав’язані силою іншим громадянам; громадянство в цілому, як колективний орган, також не повинне вважатися компетентним.

с. 191.

Люди схильні зв’язувати людську гідність з політичною владою, зокрема, з правом голосувати. Ми можемо легко уявити собі інший світ, подібний до нашого, в якому люди не мали б такого роду ставлення. Замість того, щоб розглядати президента як величність чи посаду президента як гідну шанування, люди просто думали б про президента як про головного адміністратора громадських благ.

с. 179.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *