Гідність завжди актуальна: Йосиф Зісельс про метаісторичний вимір гідності

Сьогодні виповнюється 75 років українському громадському діячу та дисиденту Йосифу Зісельсу. До цієї події ми підготували ТОП-8 цитат про гідність із його бесіди з Костянтином Сіговим із циклу «Пригоди гідності».

Йосиф Зісельс – співпрезидент Асоціації єврейських організацій та общин (Ваад) України, голова Генеральної ради Євроазіатського єврейського конгресу, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України. В радянські часи – учасник дисидентського та правозахисного руху, член Української Гельсінської групи, політв’язень. Один з небагатьох лідерів релігійних та світських єврейських організацій, хто публічно висловив проукраїнську позицію по підтримці незалежності та територіальної цілісності України 2014 року та засудив Росію за військовий напад та анексію окремих частин Донецької та Луганської областей і Криму 2014 року.

Готовність людини відстоювати свої принципи заради суспільного блага, ризикуючи власним життям, кар’єрою тощо – рідкісне явище, яке надає людині певну презумпцію правоти. Слово такої людини має потужну вагу. Йосиф Зісельс – один із таких людей.

Що таке псевдогідність, якими є складові гідності, чи залишається це поняття актуальним і сьогодні – про це наша добірка цитат знаного дисидента.

***

Коли я бачу людей, які пишаються тільки своїм родом, а самі не несуть тих критеріїв гідності, які для мене є важливими, то я не можу вважати їх гідними з моєї точки зору. Чи, наприклад, людина пишається своїм соціальним становищем, кар’єрою або посадою… Я називаю це псевдогідністю. Зовнішні чинники дають хибне розуміння гідності.

Гідність не є тим, що задається з нашим генотипом. Це ті налаштування, які людина отримала завдяки вихованню.

Є чіткі орієнтири: не бреши, не кажи неправду або точніше — не кажи брехливого свідчення… Потім: не вбий, поважай своїх батьків… Якщо людина виховується в цих правилах, відповідає ним, поводиться у відповідності до них, — це дає можливість їй не відчувати себе тріскою на хвилях, бо вона розуміє, звідки прийшла.

Бути невипадковим в історії, у цьому житті — це дуже важливий елемент, щоб почувати себе гідним.

Одна зі складових гідності: не зачаровуватись. Усі твої принципи, вироблені вихованням, повинні бути всередині тебе, не зовні, в якійсь «авторитетній» людині, а в тобі… Почуття миру — із собою, зі своїми принципами, що випрацювані в тобі й у твоєму оточенні, відповідність їм, — це відчуття гідності.

Йти своїм шляхом — це гідно. Навіть якщо попереду океан смерті. Власне, нас усіх чекає смерть, це зрозуміло. Але твій шлях, який ти шукав і нарешті знайшов, — це твій шлях. І повернути з нього — це втратити свою гідність… У тебе був шанс, Бог тобі дав цю дорогу, і ти її знайшов. Але ти з неї звернув. Яка вже гідність на тих манівцях?

Коли йдеш своїм шляхом, який тобі призначено згори, ти не можеш відчувати самотність як біду. Ти можеш відчувати себе самотнім, але ти сприймаєш це не як біду, а як атрибут свого шляху.

Завжди було складно жити, складно дотримуватися певних принципів, завжди легше бути варіативним, кожен день мінятися у відповідності до того, куди віє вітер. Але чи це гідно — це вже інша справа. Гідність — це певна метаісторична категорія, вона завжди актуальна.

***

Повне відео з Йосифом Зісельсом на YouTube-каналі Нової бібліотеки Софії-Мудрості. Текст розмови можна знайти тут.

Йосиф Зісельс: «Гідно йти своїм шляхом не важко. Навіть якщо це приводить до в’язниць і таборів»

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *