Єдина пожива людини — мудрість, істина, те, що відрізняє нас від нашої собаки, від нашої кішки: пожива істини — пристрасть до пошуку свого призначення, до насолоди навколишнім. Назвемо цю істину ім’ям — щастя: шлях до здійснення самого себе, своїх доль.
Франко Нембріні. Данте, поет бажання. Коментарі до «Божественної комедії». Чистилище / К .: Дух і Лiтера, 2016. — с. 33.