2016 року в Донецьку представники так званого «військового трибуналу» квазіреспубліки затримали Ігоря Козловського й оголосили політв’язнем. Йому винесли вирок і на 700 днів замкнули в підвалі, де Ігор Анатолійович пережив різні види катувань. Після звільнення з полону мав досвід адаптації та одужання від ПТСР (посттравматичний стресовий розлад).
В епізоді подкасту «Простими словами» відбулася розмова з Ігорем Козловським про війну, колективну травму, стійкість, мир, людяність і гармонію з собою. Відомий вчений, релігієзнавець і громадський діяч розповів, як на рівні екзистенційного, емоційного, творчого і соматичного/тілесного інтелекту боротися з травмами, проживати їх.
Декілька тез Ігоря Козловського з цієї бесіди ми зібрали в ТОП, який пропонуємо нижче нашим читачам. Повний текст розмови можна послухати також тут.
ТОП-6 думок Ігоря Козловського про уроки полону
- Навіть в екстремальних умовах треба думати про інших, які, можливо, страждають більше за тебе.
- Людина живе сенсами. Якщо немає сенсу, то вона не може далі рухатися.
- Травма повинна стати конструктивним досвідом для розбудови нового простору. Людина повинна бути цілісною, гармонійною, урівноваженою, коли вона може відчувати світ навіть через мертве каміння або через замкнені стіні ізольованої камери. Це рівновага внутрішнього простору.
- Людина миру є зразком справжнього воїна, який розуміє свою межу, але може її розсунити. Ця здатність і є подвижництво.
- Людина існує, коли існує людяність. Ми не повинні віддзеркалювати тваринні вчинки ворога. Ми маємо показувати приклад людяності, такі як волонтерство, капеланство тощо.
- Борг любові безкінечний: його можна віддавати там, де ти є в цей момент. Комусь можна сказати добре слово, а комусь не вистачає простого людського тепла. Це дає тобі можливість жити, дає тобі сили.