Ігор Козловський про духовну опору та нові сенси під час війни

Нещодавно відбулася зустріч СЕО клаб в онлайн-форматі з Ігорем Козловським про те, як переживаючи війну, знаходити духовну опору та нові сенси. Ігор Анатолійович поділився думками щодо того, як залишатись стійким перед новими випробуваннями, а також які сенси відкриває війна для кожного.

Ми підібрали декілька промовистих уривків із цієї надцікавої розмови, які пропонуємо вашій увазі. У них йдеться про те, як ми маємо діяти під час війни; як знаходити в собі сили для того, щоб не тільки залишатися людьми, а й зростати і брати на себе відповідальність. Що таке окупація внутрішньої людини? Як любов допомагає нам не лише пережити війну, але й вийти з неї переможцями?.. Мудрі думки нашого співвітчизника – джерело підтримки і натхнення жити далі і разом творити історію: історію життя кожного з нас, історію України.

Повний запис розмови можна подивитись і послухати тут.

***

Криза – це завжди внутрішній виклик. Війна ставить надзвичайно складні питання, тому що є вихід на той рівень, коли є загроза нашому життю. Ми стаємо над прірвою під назвою «смерть». Ми можемо бути неготові до цього виклику, на що часто розраховує ворог… Під час емоційної внутрішньої паніки ми маємо не заважати іншим, ми повинні відійти на певну відстань, щоби віднайти внутрішні сили. І потім, можливо, доєднатися до загального спротиву. А далі ми повинні переходити на той рівень, коли задаємо головне питання: як ми в цій кризі маємо не просто залишитися, а зростати? Відповідь лежить на поверхні: залишатися людиною і дорослішати як людина.


Бути людиною – це бути усвідомленим і відповідальним. Усвідомлення – це розуміння того, хто ти є; усвідомлення відповідальності, яка торкається не тільки твого життя. Тому що ворог під час війни знищує людей, людське, його головне завдання – знищити внутрішню людину, зламати її гідність, її внутрішній опір. А також знищити нашу ідентичність,  ідентичність українства: це те, що вони назвали «денацифікацією». Це процес окупації внутрішньої людини. Тому що ти, як внутрішня людина, є для них викликом і вироком, тому що вони втратили все людське і не усвідомлюють той жах, який вони творять зі своєю душею.


Самим актом свого створення людина покликана до того, щоб нести відповідальність, зростати, усвідомлювати своє місце в довкіллі. Будь-які руйнівні сили не є від Бога.


Якщо ми в наших стражданнях знайдемо острівець нашої любові це як рятівний човен. Він допомагає нам в цій кризі здолати будь-які водоспади, будь-які прірви. Тому що любов – це сенс нашого життя. Якщо ми любов винесемо за дужки, то ми не знайдемо сенсу навіщо жити. Я бачив як люди, втративши сенс любові, накладали на себе руки. Тому що для них у той момент все зникало.


У любові є джерело, яке дозволяє нам не тільки пережити війну, але й вийти переможцями. Ми, як нація, проявляємо не просто солідарність під час війни, а любов. За що стоять наші хлоці і дівчата на фронті? За любов. До своїх близьких, рідних, за любов до своєї землі, до України. Це величезна мотивація. Чому наші хлопці та дівчата займаються волонтерством? Це прояв любові. Ми – нація любові. Ми не просто емпатичні: емпатія – це маленька частина величезного простору любові. У нас є сенси, заради яких ми стоїмо в цій війні.


Легко погодитись з чужою думкою. Інфантильна людина безвідповідальна, вона живе без принципів. Її цінності носять виключно тваринний характер, вони не є духовними. А цінності можуть стати принципами тільки тоді, коли вони не є матеріальними: це гідність, свобода, любов. Людина іде на смерть, тому що вона залишається людиною.


Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

2 думки про “Ігор Козловський про духовну опору та нові сенси під час війни”

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *