Людина хотіла б ухилитися від носія свободи, тобто … від своєї повинності творити, бути справжнім джерелом, а не його припоною: людина хотіла б у своєму плануванні життя керуватися чимось ззовні, отримувати визначення якоїсь абсолютності, необхідності — але насправді вона сама стоїть біля витоків власних цінностей, якими вона вільно розпоряджається… Істинність життя і полягає у боротьбі з його нещирістю і боягузтвом, яке нездатне поглянути в очі самому собі. Мораль цієї філософії ось яка: за будь-яких умов стояти за свободу, жити заради того незатушованого, постійно поновлюваного і дефінітивно нерозв’язного завдання людини.
Ян Паточка. «Єретичні есе про філософію історії» / «Основи», Київ, 2001. — с. 159-160.