Художні відкриття у Софійському соборі: чотири нових твори церковного живопису ХІХ ст.

Дослідниця Софійського собору Надія Нікітенко представляє добірку нещодавно відкритих живописних творів, де в художніх образах втілено портретні риси відомих діячів ХІХ ст. Це іконописець Іринарх, академік Федір Солнцев, протоієрей Петро Лебединцев,  художники Іван Селезньов та Микола Мурашко.

1. Явлення Христа учням на шляху в Емаус. Олійний живопис середини ХІХ ст.  Головний трансепт, південне склепіння західний схил. Худ. Іринарх  та Ф. Солнцев  (?)

У 2018 році на південних схилах склепіння головного трансепта (поперечного коридору) перед вівтарями Софії реставратори відкрили два цікавих сюжети середини ХІХ ст.: «Явлення Христа учням на шляху в Емаус» і «Вечеря в Емаусі». Софійські сюжети ілюструють літургійне таїнство: явлення Христа учням під час подорожі до Емауса і таємну вечерю в Емаусі, коли Христос був упізнаний апостолами через переломлення Ним хліба.

Намальовано сюжети під керівництвом академіка Ф. Солнцева і, можливо, з його безпосередньою участю. Крім того, над ними, ймовірно, працював іконописець ієромонах Іринарх. Він був високодуховною особою, безсрібником, працював безкоштовно й жертвував значні кошти на відновлення Софії.

Цікавим є безперечне портретування персонажів, що видає руку Ф. Солнцева, оскільки він майстерно писав портрети і світських осіб, і настоятелів храмів, монастирів, іноді й простих ченців. В образі Клеопи бачимо іконопортрет 50-річного Ф. Солнцева, а в образі Луки — 45-річного іконописця Іринарха.

2. Вечеря в Емаусі. Олійний живопис середини ХІХ ст.  Головний трансепт, південне склепіння, східний схил. Худ. Іринарх  та Ф. Солнцев  (?)

Сюжет фрески взято з Євангелія від Луки про четверте явлення воскреслого Христа: «Коли ж Він був з ними (учнями — ред.) за столом під час трапези, то взяв хліб, благословив, розламав і подав їм. Тоді відкрились у них очі, і вони впізнали Ісуса Христа. Та Він став невидимим для них» (Лк. 24:13–31).

Раніше забуті й щойно відкриті софійські сюжети середини ХІХ ст. є цілком оригінальними цінними творами, що не мають прямих аналогій і поповнюють художню скарбницю собору, репрезентуючи кращі зразки епохи домінування в реставрації «руського археологічного стилю».

3. Стрітення. Олійний живопис 1894 р. Худ. І. Селезньов. Західна частина головного нефа, північна стіна

2009 року відкрито й реставровано обидва збережені сюжети І. Селезньова: «Стрітення» і «Хрещення». Стрітення Господнє (у перекладі з грецької – «Зустріч») — одне з найбільших християнських свят, яке відзначається на 40-й день після Різдва — 2 (15) лютого в пам’ять про те, як Марія принесла до Єрусалимського Храму новонародженого Ісуса Христа.

4.Хрещення. Олійний живопис 1894 р. Худ. І. Селезньов. Західна частина головного нефа, південна стіна

Не менш цікавим є сюжет на південній стіні — «Хрещення Ісуса Христа». Він ілюструє вихід Христа на служіння в ім’я спасіння людей. З ним пов’язане велике свято Хрещення Господнього, яке відзначається 6 (19) січня.

Цей сюжет І. Селезньова зберігає в собі оригінальні історичні портрети, що помітила дослідниця Ірина Марголіна: «Образ сивого старця дивовижно нагадує обличчя протоієрея Софійського собору, одного з перших дослідників храму — Петра Лебединцева. У 1884 р. портретні риси цього видатного священика, історика, археолога, публіциста, журналіста було виведено М. Врубелем у живописі Кирилівської церкви в композиції «Зішестя Святого Духа на апостолів»».

П. Г. Лебединцев. Портрет 90-х рр. ХІХ ст. та портрети І. Селезньова (добірка І. Марголіної)

У тонких рисах обличчя молодого чоловіка, який уважно спостерігає за обрядом хрещення, вгадуються портретні риси самого Івана Селезньова. Довге каштанове волосся, зачіска, форма вусів і маленька акуратна борідка скидаються на фотографічне зображення молодого художника. Схожість є настільки очевидною, що, напевне, це автопортрет художника.

Нещодавно Ірина Марголіна впізнала в образі чоловіка середніх літ портрет М. Мурашка, визначного українського художника й педагога, засновника знаменитої Київської рисувальної школи.

І. Селезньов. Портрети М. Мурашка в стінопису Софії Київської
і на картині з Національного художнього музею України. 1894 р. (добірка І. Марголіної)

Уведення до композиції І. Селезньовим історичних портретів — це не просто прагнення художника прославити себе і своїх сучасників, а намагання передати відчуття живого бачення й особливого пошанування ними Христа.

Більше про живопис Софійського собору читайте тут.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *