Дослідниця Софійського собору Надія Нікітенко представляє добірку нещодавно відкритих живописних творів, де в художніх образах втілено портретні риси відомих діячів ХІХ ст. Це іконописець Іринарх, академік Федір Солнцев, протоієрей Петро Лебединцев, художники Іван Селезньов та Микола Мурашко.
1. Явлення Христа учням на шляху в Емаус. Олійний живопис середини ХІХ ст. Головний трансепт, південне склепіння західний схил. Худ. Іринарх та Ф. Солнцев (?)

У 2018 році на південних схилах склепіння головного трансепта (поперечного коридору) перед вівтарями Софії реставратори відкрили два цікавих сюжети середини ХІХ ст.: «Явлення Христа учням на шляху в Емаус» і «Вечеря в Емаусі». Софійські сюжети ілюструють літургійне таїнство: явлення Христа учням під час подорожі до Емауса і таємну вечерю в Емаусі, коли Христос був упізнаний апостолами через переломлення Ним хліба.
Намальовано сюжети під керівництвом академіка Ф. Солнцева і, можливо, з його безпосередньою участю. Крім того, над ними, ймовірно, працював іконописець ієромонах Іринарх. Він був високодуховною особою, безсрібником, працював безкоштовно й жертвував значні кошти на відновлення Софії.
Цікавим є безперечне портретування персонажів, що видає руку Ф. Солнцева, оскільки він майстерно писав портрети і світських осіб, і настоятелів храмів, монастирів, іноді й простих ченців. В образі Клеопи бачимо іконопортрет 50-річного Ф. Солнцева, а в образі Луки — 45-річного іконописця Іринарха.
2. Вечеря в Емаусі. Олійний живопис середини ХІХ ст. Головний трансепт, південне склепіння, східний схил. Худ. Іринарх та Ф. Солнцев (?)

Сюжет фрески взято з Євангелія від Луки про четверте явлення воскреслого Христа: «Коли ж Він був з ними (учнями — ред.) за столом під час трапези, то взяв хліб, благословив, розламав і подав їм. Тоді відкрились у них очі, і вони впізнали Ісуса Христа. Та Він став невидимим для них» (Лк. 24:13–31).
Раніше забуті й щойно відкриті софійські сюжети середини ХІХ ст. є цілком оригінальними цінними творами, що не мають прямих аналогій і поповнюють художню скарбницю собору, репрезентуючи кращі зразки епохи домінування в реставрації «руського археологічного стилю».
3. Стрітення. Олійний живопис 1894 р. Худ. І. Селезньов. Західна частина головного нефа, північна стіна

2009 року відкрито й реставровано обидва збережені сюжети І. Селезньова: «Стрітення» і «Хрещення». Стрітення Господнє (у перекладі з грецької – «Зустріч») — одне з найбільших християнських свят, яке відзначається на 40-й день після Різдва — 2 (15) лютого в пам’ять про те, як Марія принесла до Єрусалимського Храму новонародженого Ісуса Христа.
4.Хрещення. Олійний живопис 1894 р. Худ. І. Селезньов. Західна частина головного нефа, південна стіна

Не менш цікавим є сюжет на південній стіні — «Хрещення Ісуса Христа». Він ілюструє вихід Христа на служіння в ім’я спасіння людей. З ним пов’язане велике свято Хрещення Господнього, яке відзначається 6 (19) січня.
Цей сюжет І. Селезньова зберігає в собі оригінальні історичні портрети, що помітила дослідниця Ірина Марголіна: «Образ сивого старця дивовижно нагадує обличчя протоієрея Софійського собору, одного з перших дослідників храму — Петра Лебединцева. У 1884 р. портретні риси цього видатного священика, історика, археолога, публіциста, журналіста було виведено М. Врубелем у живописі Кирилівської церкви в композиції «Зішестя Святого Духа на апостолів»».

У тонких рисах обличчя молодого чоловіка, який уважно спостерігає за обрядом хрещення, вгадуються портретні риси самого Івана Селезньова. Довге каштанове волосся, зачіска, форма вусів і маленька акуратна борідка скидаються на фотографічне зображення молодого художника. Схожість є настільки очевидною, що, напевне, це автопортрет художника.
Нещодавно Ірина Марголіна впізнала в образі чоловіка середніх літ портрет М. Мурашка, визначного українського художника й педагога, засновника знаменитої Київської рисувальної школи.

і на картині з Національного художнього музею України. 1894 р. (добірка І. Марголіної)
Уведення до композиції І. Селезньовим історичних портретів — це не просто прагнення художника прославити себе і своїх сучасників, а намагання передати відчуття живого бачення й особливого пошанування ними Христа.
Більше про живопис Софійського собору читайте тут.