Леонідас Донскіс: права людини закликають до участі

Що таке історія в правильному розумінні? Чи є громадянські свободи та права людини власністю держави? Що є ідеологічною особливістю гуманізму? На ці питання дає відповідь у своїй книзі «Сучасність у кризі. Діалог про культуру причетності» провідний литовський філософ, член Європейського Парламенту Леонідас Донскіс.

Поле наукових зацікавлень філософа окреслюється політичною теорією, історією ідей, філософією культури. Тема громадянських свобод завжди була близька Леонідасу Донскісу, який виступав як захисник прав людини і громадський діяч у себе на батьківщині. У 2004 році він був нагороджений Європейською комісією званням Посла Толерантності і Різномаїття в Литві.

Гадаємо, думки фахівця з інтелектуальної історії та політичного оглядача Леонідаса Донскіса знайдуть своїх прихильників і серед українських читачів. ТОП-7 цих думок – рекомендація нашої бібліотеки.

***


Історію ніколи не можна залишати самим лише політикам, неважливо – демократичним чи авторитарним. Вона не є власністю якоїсь політичної доктрини або режиму, якому вона служить. Історія в правильному розумінні – це символічна картина нашого існування та нашого повсякденного морального вибору. Як і людська приватність, наше право вивчати й критично оцінювати історію є наріжним каменем свободи.

с. 190.

Громадянські свободи та права людини ніколи не можна зводити до рівня держави та її внутрішніх справ. Вони не є власністю держави, хоч би якої справедливої та демократичної.

с. 265.

Права людини закликають до участі, а не до критичного спостереження з безпечної відстані. Що більше ми нехтуємо правами людини чи порушуємо їх у себе вдома, то більше
схильні завзято боротися за них деінде.

с. 279.

Пам’ять і забуття мають бути взаємодоповнюючими формами осягнення життя, двома тісно пов’язаними між собою способами споглядати навколишній світ.

с. 49.

Нам абсолютно необхідно повернутися до повільного читання добрих книжок; до неодноразового перечитування видатних текстів; до перегляду улюблених вистав і фільмів; до неквапливих бесід із друзями та родинами; до отримання задоволення від споглядання найулюбленіших краєвидів і відвідування музеїв. А найголовніше – нам треба повернути цінність поняттям, словам, клятвам, справам, моральній репутації та формам життя.

с. 213.

Ідеологічною особливістю гуманізму є визнання кожної людини так само важливою, як і решту людства. Багато цілей їхнього життя можуть здаватися іншим незначними, а їхні цінності – банальними та невигадливими. Проте кожна людина може набувати значущості, якщо ми починаємо співчувати її болю.

с. 275.

Примусова й спотворена державна сфера колонізує людську приватність і, по суті, ліквідує її. Всемогутня Держава монополізує і приватне, і публічне. Людина залишається голою, безпорадною, позбавленою будь-якої приватності чи самостійності. Втративши право на особисті секрети й на
вільне пізнання таємниць, люди втрачають свою моральну сутність.

с. 101.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *