Той, хто любить, кориться тому, кого любить, виконуючи будь-яке його бажання. Таким буває і віруючий по відношенню до Бога. Тому, хто любить, байдуже: нехай усі люди гніваються на нього, аби лишень кохана була ним вдоволена. Таким буває і віруючий по відношенню до Бога. Той, хто любить, боїться коханої та стережеться її гніву, однак буває вдоволений усім, що робить кохана. Так буває і з віруючим стосовно Бога. Таким чином, любов (закоханість) — доказ того, що віра є вродженим даром у душах людей.
Алі Ат-Тантаві. Загальне уявлення про Іслам. — с. 61.