Людина має в собі Бога правдомовності: вісім слів про правду і брехню

Досліджуючи філософські погляди Юзефа Тішнера неможливо не помітити, яку особливу увагу польський мислитель приділяє дихотомії понять «правда» і «брехня». Його міркування про онтологічний зв’язок між цими термінами знаходимо в книзі «Філософія драми».

«Що більшою є потреба брехні, то виразнішою є свідомість правди» – зауважує автор. І дійсно, той, хто бреше, цілком усвідомлює свою брехню, ба більше – її залежність від правди. Про парадокс діалогу між правдою і брехнею, а також про визвольну функцію правди, з якої починається людська гідність – чергова добірка цитат Юзефа Тішнера.

***

У кожній брехні приховано повагу брехуна до правди. Ця повага є навіть обов’язковою, тому що підсилює віру у брехню. Тому кожен акт брехні стає зазвичай початком цілої низки позірностей, метою яких є дати об’єкту брехні зрозуміти, що суб’єкт брехні беззастережно визнає зобов’язальну силу правди.

с. 129.

Парадоксом діалогу брехні є те, що він неможливий без рівноправного діалогу правдомовності. Зовнішній обман має супроводжувати внутрішня правдомовність. Щоб брехати іншому, я повинен говорити правду собі; інакше брехня була би неможливою. Щоб знати, як приховати правду, потрібно завжди мати її перед очима.

с. 134-135.

Щоб було відступництво, спочатку має запанувати праведність. У спільному світі того, хто бреше, й того, кому брешуть, видніються відблиски цієї праведності. Вони просвічують навіть крізь ту тінь, яку кинула на світ потреба служіння брехунові.

с. 141.

Людина має в собі Бога правдомовності.

Там само.

Сокира, яка у світі правди служить для рубання дерева, може мати на собі криваві плями. У шпаринах між шпалерами можуть стриміти розписки лихварки. Достатньо навіть невеликого сліду брехні, щоб із труднощами побудована довіра розсипалася на шматки.

Там само.

Страх перед виявленням правди змушує брехуна до підтримки особливих зв’язків із обдуреними.

Там само.

Брехня — це надія убивці. Брехня звертається назовні, до інших. Звернену назовні брехню супроводжує внутрішня правда. Що більшою є потреба брехні, то виразнішою є свідомість правди.

с. 142.

Правда визволяє. Правда визволяє настільки, наскільки стає цінністю, яка служить тим, хто шукає правди й має в собі її початок. Я перебуваю в колі правди. Я під охороною добра, яке набуло форми правди. Від цього добра, від цієї правди починається моя нова гідність. Разом із нею я перебуваю поза загрозою володарів і майстрів ілюзій.

с. 208-209.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *