Людинi даровано свободу як її природне право на життя, що не може бути нi передароване, нi позичене, нi суджене… Існування природного права за участю розуму людини перетворюється на «буття гiдности», що притаманне саме людськiй iстотi в її суспiльному життi. Визнання за життям стану гiдности ставить табу на застосування насильства, передбачаючи, що життя має змiнюватися на краще або якiснiше.
Анатолій Карась. Культурологічний часопис «Ї» №21. Громадянське суспільство – Україна 2001. — с. 121.