М.Маринович на презентації нової книги: «Крила в народу є. Але щоб злетіти — треба їх розправити»

Коли на очі трапляється назва нової книги Мирослава Мариновича «Як Україні виростити крила», перше, що бажаєш знати, — то як же саме?  «Чи відповів я книгою на це питання? — зауважив на презентації видання пан Мирослав. — Може, комусь так. Я хотів би звернути увагу читача на передмову: «Все, що нам потрібно, — це усвідомити ціннісну причину наших безконечних втрат і сформувати в суспільстві агентів змін, тобто «критичну масу» носіїв неутилітарного ставлення до етичних принципів. Дуже сподіваюся, що цей збірничок надасть духовну підтримку тим відчайдухам, які своїм прикладом змінять обличчя нашої землі». Крила насправді в народу є. Але щоб злетіти — треба їх розправити».

Презентація відбулася 13 липня 2021 року в онлайновому форматі. Співорганізаторами виступили:

– видавництво «Дух і літера»

– Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС)

– Міжнародний фонд «Відродження».

Вели подію Леонід Фінберг, головний редактор видавництва «Дух і літера» та Костянтин Сігов, консультант з питань релігії та стратегічного планування ДЕСС.

За зізнанням автора, книга відобразила зміни в його житті: «У 90-х я писав статті. Сьогодні — виступи і лекції». Також збільшився прикладний характер текстів про цінності. Раніше пан Мирослав говорив переважно в релігійній, біблійній, політичній площинах. «Тепер, укладаючи збірник, я набрався сміливості прикладати тему цінностей до професійних ділянок — журналістики, права, шкільної освіти».

Важливою рисою збірки стала присутність теми про побратимів з ГУЛАГу. Про це автор зауважив, що свідомо чи підсвідомо він досі опонує тому, що «суть людського щастя — у безтурботності та невичерпних задоволеннях». «Але як повірити у цю формулу щастя, то  життя буде бити. Побратими ж приймали мужньо удари життя. В них «правильний менеджмент страждань».

Дражлива тема «постправди», викриття цілої індустрії брехні раз-по-раз виринає у «крилатій книзі» згадкою про міжконфесійний документ «Туга за Правдою, яка визволяє». М.Маринович оптимістично й світло вірить у здатність людей розрізняти облуду. Водночас він переконаний, що ця тема для подолання потребуватиме зусиль усього людства.

Привітати Мирослава Мариновича, а де в чому — виступити опонентами — на презентацію зібралися його друзі та колеги по науковій і політичній діяльності.

Відкриваючи презентацію, Леонід Фінберг зазначив, що спільнота в Україні «обов’язково слухає, що скаже Мирослав Маринович про вітчизняну історію, про світову політику, про етичні, моральні орієнтири нинішніх сучасників. Він не обходить жодної болючої точки сьогодення. Це ціла планета Мирослава Мариновича».

Публіцист Микола Рябчук зауважив, що, хоч пафос книжки є привабливим, але як фаховий критик він шукав, за що б «зачепитися», із чим посперечатися. «Є річ, яка не влаштовує. Стилістика не моя, в такому стилі писати може тільки Мирослав Маринович, людина просвітлена, яка має на те право. Мене вражає, що йому віриш, його не сприймаєш у пародійний спосіб. Це чесно, правдиво сказано. Парадокс: чому в Рябчука тексти звучали б курйозно, а в Мариновича звучать справді як Святе Письмо?»

Що ж у манері Мариновича є такого, що викликає довіру і не підлягає сумніву «в час розвиненого релятивізму»? Ключ, зазначає пан Микола, — в особистому досвіді, в етичній позиції. Бо на питання, як виростити крила, неможливо відповісти. Вихід один — ілюстрації зі свого життя. Коли абстрактні тези підкріплені життєвими, ситуаційними прикладами, тоді саме життя дає найважливіший урок. Тому цей пафос виглядає надзвичайно переконливим.

Одна з тез книги Мариновича про те, що ключі до гідного життя — у цінностях. Про різні шляхи до тих самих цінностей і про роль ідентичності говорив на презентації громадський діяч Йосиф Зісельс. «Останні 10 років ми з Мирославом Мариновичем багато в чому збігаємося в думках щодо ситуації, яка в Україні. Цікаво, що ми підійшли до спільних образів, цінностей різними шляхами». Пана Йосифа вразило, що Маринович говорить про цінності усім — студентам, професурі, прокурорам, вчителям: «Думаю, у цьому йому допомагає релігійна складова його ідентичності. Навіть якщо буде відгук у двох-трьох людей, які його почують, що жити по цінностях — це правильне, гідне життя, все одно буде користь для України».

Історичні наративи у текстах Мариновича акцентувала дослідниця з Польщі Оля Гнатюк.

«Я зупинилася на тих текстах, які пов’язані з історичними подіями, які резонують мені». Це два тексти — про солідарність і про Другу світову війну.
«Текст про солідарність — це наважливіший поколіннєвий досвід. Вразив фрагмент із таборового зошита В.Стуса, який цитує Мирослав в есеї. Це історія про те, що, попри замки на табірних воротах, туди доходить інформація. Як саме — важливий момент». Другий сюжет — Друга світова війна. Цей текст пан Мирослав виголосив на конференції до 75-річчя закінчення Другої світової війни в Європі. Тема, актуальна в усі дні. «Про однакову природу різних тоталітаризмів — нацистського і радянського, комуністичну злочинну сис-му, — Маринович міркує блискуче. Бажаю, щоб такі тексти перекладалися, публікувалися і за кордоном».

Політолог, соціолог, журналіст Максим Віхров говорив про українську політику щодо Донбасу.

«Коли читав книгу Мирослава Мариновича, захотів дізнатися його думку про ситуацію, що склалася на тимчасово непідконтрольних Україні територіях Донецької і Луганської областей, пор те, якою має бути політика Української держави стосовно тимчасово окупованих територій. Це питання відкидає велику тінь, в якій з 2014 року постає питання, а яка ж політика Української держави до підконтрольної частини Донбасу?» У своїй оцінці ситуації він підняв питання кадрової, економічної складових, моделі деокупації Донбасу й навів приклад із книги пана Мирослава про досвід Німеччини в подібних питаннях.

Журналістка з Польщі Ізабелла Хруслінська зазначила, що іноді має полеміку з Мирославом Мариновичем. «Але це полеміка, де шукаємо спільних розв’язків, це польсько-український діалог, і Маринович — ключова особа, яка продовжує нашу «безнадійну справу»». Вона зауважила, що декому важко прийняти те, що пише Маринович, через форму: «Якоюсь мірою Маринович є ідеалістом. Але такі люди, які вірять, що ми можемо досягнути «ідеалу», потрібні нам усім. Усі, хто знає його, знають, що і в книгах, і в тестах він той самий. Тому ми довіряємо тому, що пише пан Мирослав, бо він є цілісною людиною і вірить у ті речі, про які пише». Вона зазначила, що в текстах Мариновича є багато того, що може промовляти не тільки до українців. «Кожна людина, незалежно від національності, може почути та переробити це для себе. Цінності, про які він говорить, є наднаціональними».

Ректор Українського католицького університету о. Богдан Прах підкреслив, що Мирослав Маринович — потужний авторитет в УКУ для колег, для студентів.  «Тішить, що молодь потребує духовного, вона, коли бачить пана Мирослава, не може від нього відійти. Бачу пана Мирослава як людину, яка глибоко і послідовно йде на своєму — презентує гідність особистості та цінності».

У своєму слові автор презентованої книги звернувся до всіх дотичних до виходу у світ видання зі словами подяки. Він також відповів на питання учасників презентації.

Погортати та придбати книгу можна тут.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *