Поняття «лабораторія братерства» вперше вжив брат Алоїс, маючи на увазі добре знану багатьом монастирську й екуменічну спільноту в Тезе. Французька філософиня й християнська педагогиня Марґеріт Лена застосувала це поняття до сім’ї й освітніх закладів, вірних місії навчання дітей і молоді.
Під час «Успенських читань» у Києві в 2018 році авторка численних освітніх і педагогічних текстів прочитала доповідь, у якій розкрила і доповнила це поняття в освітньому контексті.
В перспективі особливого навчального року в Україні в умовах війни пропонуємо декілька цитат із доповіді Марґеріт Лена. З повним текстом доповіді можна ознайомитись тут.
***
Новонароджена дитина навчається всього через посередництво іншого та здобуває особисту автономію лише через послух іншим як посередникам власної людяності. Однак, як і в політичній сфері, влада де-факто – у нашому випадку влада дорослих над юним поколінням – може перетворитися на насильство, якщо її вершать лише через царювання сили та спокуси… Освіта ж – це, власне кажучи, перетворення влади де-факто на владу де-юре.
Дитина має право зростати, але не може стати освіченою, якщо не прагнутиме перевершити себе через намір бути – а саме бути чимось більшим. Дорослий зобов’язаний вітати це право, але йому не стати вчителем, якщо він не має бажання передати біологічне, інтелектуальне й духовне життя, яке надихає та спрямовує його за межі себе самого.
Необхідно висвітлити й деталізувати численні аспекти цінностей життя, звертаючись насамперед до тих, які надають йому кольору та смаку, а людині – гідності й відповідальності.
Можливо, у нашому суспільстві, ураженому зростанням цифрових технологій і пануванням ринкової економіки, створений освітніми цілями зв’язок братерства має місію нагадати прості речі: влада – це служіння, тож вона має вивищувати людей; найцінніші блага розподіляються, не тільки не втрачаючи нічого, а навіть збільшуючись від цього розподілу; безоплатність – це джерело найґрунтовніших взаємин нашої спільної людяності.
Істина, найперша основа реалізації будь-якої влади, та сопричастя, найвище спільне благо наших взаємин з іншими, перебувають у центрі християнської віри, тому саме вони мають осявати освітню практику – з її частковою істиною та з хисткою єдністю.
Наука апостолів скеровувала розум до істини; ламання хліба й молитва дозволяли черпати з пасхальної таємниці нову силу любити, яку тоді втілювало братерське сопричастя. Так, нескінченно просто створювалася та проживалася тайна благодаті, прихована в понятті спільноти. Лабораторія братерства, як і будь-яка освітня спільнота, має місію відображати цю таємницю, аби залучити в неї прийдешнє покоління.