Молитва та єдність християн. Екуменічний заповіт

 Як сказано в анотації до книги Поля Кутюр’є— «це книга про біль. Біль Христа через взаємну ворожнечу та неприйняття між Його учнями… Вистражданий о. Полем Кутюр’є текст запрошує нас хоч на мить… самим стати стигматиками, відчувши страждання Ісуса від поділу між Його учнями. І Його радість від кроків, які вони роблять назустріч одне одному, шукаючи єдности в Ньому».

Актуальність цього перекладу в сучасному багатоконфесійному просторі України виглядає особливо нагальною. Мудрі поради і глибокі думки отця  Поля Кутюр’є стануть справжньою духовною підтримкою для всіх, хто прагне єдності християн.

«Екуменічний заповіт» отця Кутюр’є — це свідчення, що шлях до єдности пролягає через молитву та особисте навернення кожного християнина. Цей маніфест духовного екуменізму вже майже сімдесят років надихає і бентежить адресатів.
Якщо він запалить новий вогник у серці бодай одного українського читача, це означатиме, що публікація досягнула своєї мети.

Погортати книгу можна тут.

Електронну книгу можна придбати тут.

5 цікавих фактів про о. Поля Кутюр’є:

– здобув ліценціят із природничих наук на католицьких факультетах у Ліоні: з 1907 р. аж до 1946 р. апостол екуменізму викладав математику, фізику, хімію та природничу історію;

– відкрив для себе твори Теяра де Шардена, які тоді поширювалися підпільно. Кажуть, що весь текст твору «Божественного середовища» Шардена отець скопіював власноруч;

– 11 квітня 1944 р., коли він повертався додому, його заарештувало ґестапо та ув’язнило у форті Монлюк, де він провів два місяці. Священник, якому тюремники залишили його часослов, перетворив ці довгі тижні ув’язнення на свого роду духовні вправи, а після звільнення описував своє перебування в ув’язненні
як містичний досвід;

– греко-католицький патріярх Антіохійський і Єрусалимський Максим IV іменував Поля Кутюр’є «почесним архимандритом» свого патріярхату, щоб подякувати йому за відданість, яку він виявив у служінні єдності;

– основним підходом о. Поля Кутюр’є був дух відкритої любови і внутрішньої свободи, в якому він діяв. Його екуменізм був радше справою особистих стосунків і дружби, ніж богословських рефлексій: він задовольнявся зав’язуванням дружніх зв’язків і запрошенням своїх співрозмовників до спільної молитви з ним.