Музика душевної сфери (ч. 1)

Головним джерелом душевних переживань є життя людини в соціумі: особисте життя (переживання, враження), суспільне життя, стосунки з суспільством, душевне (емоційне, інтелектуальне) пізнання життя, також емоційні контакти з природою.

Найбільш поширеною і популярною впродовж століть залишається музика емоційна. В наш час це не тільки популярна класична, народна музика, але також жанри розважальної музики (джаз, поп, рок). Людина, перш за все, ототожнює себе зі своїм душевним «я», тому особистісні, персональні (зокрема емоційні, емоційно-інтелектуальні) переживання у суспільному та приватному житті відіграють особливу роль. Цим, очевидно, можна пояснити вражаючу силу, перевагу (багатство, яскравість, популярність) душевних мелодій.

В життєвій практиці слово душевний (душевна) зазвичай вживається, коли є необхідність підкреслити сердечність, теплоту характеру людини або сердечність, теплоту, наприклад, змісту музики (душевна музика), а також її виконання.

У роки студентства (1975 – 1980) мені пощастило бути на ювілейному вечері-концерті української співачки Діани Петриненко у Київській філармонії. Я був вражений красою, теплотою, щирістю, ніжністю її голосу, який назавжди запав мені у душу. Акомпанував їй на фортепіано син Тарас Петриненко. Як добре, що збереглися рідкісні записи з її голосом.

Діана Петриненко. Українська народна пісня «О милий мій».

Красу свого голосу Діана Петриненко передала своєму синові Тарасу. Відео, яке ми бачимо підчас звучання пісні Тараса Петриненка «Останній з могікан», можливо, не завжди відповідає її душевному змісту, але важливо тут – талановита авторська музика, змістовний текст і чудове виконання.

Тарас Петриненко. «Останній з могікан».

Доречно навести також приклади сердечності, теплоти у популярній музиці інших народів і культур.

Krajewski Seweryn. ”Uciekaj, moje serce” (Северин Краєвський. «Тікай, серце моє»). Польща.

Paul McCartney. “Jesterday” (Пол Маккартні. «Вчора»). Англія.

Згідно з трихотомічною теологічною теорією, сферою душі є емоційно-інтелектуальні та інтелектуально-емоційні переживання. Як сфера духу має два крила (совість та інтуїцію), так і сфера душі має два полюси – мислення (інтелект, розум, думки) та почуття (емоції, настрої). Звернімо увагу на те, що наші думки при їх висловлюванні, отримують емоційне забарвлення, а наші почуття мають у собі міру розумності [за лекціями Валерія Курінського – сучасного філософа, письменника, поета, музиканта, композитора, теоретика педагогіки]. Дійсно, коли ми слухаємо музику, то ніколи не буває так, що музика виражає тільки думку або тільки почуття. Вони складають єдине ціле, хоча пропорції між ними можуть бути різними (почуття – розумні, думки – емоційні). Можна також помітити, що мислення і почуття знаходяться в обернено-пропорційних відносинах. Щоби прийняти якесь рішення, ми заспокоюємо свої почуття. Коли ми піддаємось почуттям, відпадає необхідність у напрузі мислення.

Співвідношення мислення та почуттів ми можемо прослідкувати, наприклад, в оперних речитативах та аріях, де речитативи є вираженням думок (думок-почуттів), а арії – вираженням почуттів (почуттів-думок). Речитатив – близький до розповіді. Арія ж, будучи головною характеристикою персонажа, відповідно проявляє себе у більшому мелодичному розвитку вокальної партії, її розспівності, що додає особливої краси, щирості вираженню переживань.

 Подібне співвідношення ми чуємо в речитативі та арії Маріо Каварадоссі (тенор) з 3-ї дії опери Дж. Пуччіні «Тоска». Спочатку мелодію арії виконує кларнет у супроводі оркестру. Вона сповнена смутку і задуми. На її фоні звучить речитатив Каварадоссі. Речитатив є вираженням його роздумів. Після цього мелодія арії переходить до соліста. Арія виражає душевний стан Маріо Каварадоссі перед стратою. Він згадує свою кохану Флорію Тоску і в думках прощається з нею.

Дж. Пуччіні (1858 – 1924). «Тоска». Арія Каварадоссі.

Різницю у вираженні думок і почуттів ми можемо прослідкувати також у фрагменті 1-ї дії опери П. Чайковського «Пікова дама». Діалоги Германа і графа Томського є вираженням думок. Аріозо Германа «Я імені її не знаю» – вираженням почуттів.

П. Чайковський (1840 – 1893). «Пікова дама». Аріозо «Я імені її не знаю».

Духовну рівновагу, збалансованість думок і почуттів ми чуємо у вокальних творах В. Сильвестрова на слова Т. Шевченка, Ф. Тютчева, О. Пушкіна та ін.

В. Сильвестров. Вокальні твори на слова Т. Шевченка (з 10 хв.).

Всі вище наведені зразки музики виражають душевно-духовний світ переживань автора музики, автора поетичних текстів, виконавців музики і героїв, яких вони представляють. Звідси структура цієї музики (душевно-духовно-фізична) душа-дух-тіло.

Музика душевна має великий діапазон, який сягає полюсів від музики бездуховної до музики святої (в міру людського розуміння). Звідси можливий висновок, що до кращих її зразків належить музика, яка виражає одуховлений досвід душі (емоційно-інтелектуальних переживань) людини.

Згідно з моїми спостереженнями, музика душевної сфери налічує чотири структури: душевно-духовна музика (душа-дух-тіло), душевно-фізична (душа-тіло-дух), емоційно-інтуїтивна (душа-емоції – дух-інтуїція – тіло), інтелектуально-інтуїтивна (душа-інтелект – дух-інтуїція – тіло).

Ознайомимось зі зразками інструментальної музики, які відповідають цим структурам.

Коли ми чуємо музичний твір, – такий, як наприклад, мелодія, вокаліз, музичний момент, елегія, прелюдія, соната, – ми, фактично, знайомимось із душевно-духовним світом автора музики – композитором. Візуальний образ композитора може бути присутній у нашій уяві, а може залишитись ніби за межами уваги. Але умовно ми вже отримуємо в музиці трихотомічний (душевно-духовно-фізичний) образ композитора.

Насправді ж світ переживань у цих творах відповідає не тільки уявному образу (автопортрету) композитора. Зміст душевно-духовних переживань віддзеркалює у фізичному вимірі також і той світ, представником якого є композитор, в умовах якого творить композитор, також, під впливом якого повстав твір. Ці обставини іноді стають відомими публічно, але, частіше – ні. В останньому випадку від нашої чутливості, зацікавленості, як слухачів, залежать ті уявні образи, які випливають з нашої здатності ці обставини в музиці відчитати, адекватно сприйняти. Таким чином виникає трихотомія сприйняття змісту душевно-духовної музики (душа-дух-тіло).

Прелюдія Ля-мажор для бандури Миколи Дремлюги є вираженням душевно-духовних переживань (автопортрет). Кожен композитор є співцем своєї душі, а, одночасно, співцем свого краю. Цей край мимовільно віддзеркалюється у його музиці. Більша частина життя М. Дремлюги пов’язана з центральним регіоном України, Києвом. Це відчутно також в інтонаційній сфері прелюдії в цілому і в тому, зокрема, що він майже докладно використовує в ній інтонації української народної пісні (цього регіону) «Пливе човен».

М. Дремлюга. Прелюдія A-dur.

«Мелодія» Мирослава Скорика виражає його душевно-духовний світ (автопортрет). Також відчувається, що це світ людини, духовно спорідненої зі своїм краєм. При тому, що в мелодії відверто ніби не використовуються інтонації Карпатського регіону, але, на мою думку, вони присутні в інтонаційній природі цієї музики. З цієї причини, у моїй уяві, асоціативно виникають образи карпатських краєвидів, цілого краю як частини усієї України. Ці моменти для мене стають умовою трихотомії сприйняття цього твору.

М. Скорик. «Мелодія».

Відомо, наприклад, що «Місячна соната» пов’язана з одним із найсильніших в житті Бетховена сердечних переживань. Джульєтта Гвічарді, яку кохав Бетховен, віддала перевагу не йому, композитору, а аристократу графу Галленбергу, за якого вийшла заміж. 

Існує гіпотеза, яка заслуговує на увагу, що пунктирний декламаційний мотив, який повторюється двічі на початку мелодії І-ї частини «Місячної сонати», є промовлянням імені Джульєтти (нім. – Julia). Наступною цікавинкою є те, що промовляння імені також має своє продовження у вигляді речення зі слів, які зазвичай говорять одне одному закохані: Julia, Julia, ich liebe dich (Джулія, Джулія, я кохаю тебе). Ритміка і зміст цих слів відповідає мелодії, що доводить ймовірність даної гіпотези.

При визначенні трихотомії сприйняття цього твору не обов’язково дотримуватись представленої версії змісту музики.

Л. Бетховен (1782 – 1827). «Місячна соната» (І ч.). (Слухати до 5-ї хвилини: далі йде повторення запису).

Існує легенда Вейса, описана в «Піднесеному та Земному», що «Маленьку нічну серенаду» Моцарт створив як подарунок своїй дружині Констанції до п’ятої річниці їх весілля. Були запрошені музиканти, які в умовах саду виконали цей твір. Коли прозвучав останній акорд, Констанція вигукнула, що «Маленька серенада» є одним з найкращих його творів. У цю легенду легко повірити. На мою думку, твір виражає більш особистісні, часом інтимні, і, одночасно, святкові переживання подружжя. Таку трактовку змісту підтверджує і той факт, що твір публічно ніколи не виконувався за життя композитора, а залишався в сім’ї ніби не для публічного користування. Тільки після смерті Моцарта, у 1799 році вдова Констанція продала його німецькому композитору Йоганну Андре, як частину великої колекції композицій чоловіка.

«Маленька нічна серенада» має чотири частини: Allegro, романс, менует і рондо. Слухаючи першу частину Allegro, чомусь у моїй уяві виникає урочистий образ В. Моцарта з букетом квітів для Констанції.

В. А. Моцарт (1756 – 1791). «Маленька нічна серенада», Allegro (І ч.).

Далі буде.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *