Для сучасної України критично необхідним є докладати зусилля заради миробудування з метою закладення міцного фундаменту взаємної довіри та залагодження існуючих болючих ліній розломів.
Дороговказом на цьому непростому шляху слугує Стратегія участі Церков і релігійних організацій у миробудуванні «Україна – наш спільний дім», розроблена наприкінці 2017 року Комісією з питань соціального служіння Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій за підтримки Міжнародного Благодійного Фонду «Карітас України». Цей документ формує не лише теоретичну основу процесу миробудування, але й дає конкретні практичні поради для взаємодії релігійних спільнот, громадських активістів і місцевої влади.
Стратегія пропонує низку практичних заходів для реалізації спільними зусиллями громадських та релігійних організацій. Ці заходи базуються на трьох головних принципах:
- почути
- зрозуміти
- діяти разом
Ці три засадничих правила складають структуру та алгоритм Стратегії, як потужної миробудівничої ініціативи.
Пропонуємо вашій увазі десять важливих уривків з цього історичного документу, що відповідають сучасним запитам і викликам, пов’язаним із суспільно-політичною ситуацією в Україні.
- Мир є Божим даром, однак прийняття цього дару вимагає постійних зусиль багатьох осіб і суспільних інституцій… Релігійні спільноти мають у собі великий миротворчий потенціал, який часто недооцінюється, – це профілактика, резистентність, посередництво, примирення, адже всі релігії проголошують прихильність до миру та любові до ближнього.
- Миробудування – це довготривалий, але життєво необхідний процес, який матиме успіх завдяки синергії зусиль представників різних конфесій та спільнот. Адже сьогодні ми всі як ніколи потребуємо миру. Миру в наших душах, у сім’ях та в нашому спільному домі – Україні.
- У кожній родині трапляються суперечки та незгоди, які з доброї волі кожного з родичів долаються шляхом доброзичливого діалогу, прощення та вияву любові заради збереження та зміцнення сім’ї. Так само і в суспільстві загалом кожен має взяти на себе свою частину обов’язку берегти та розширювати простори миру заради спільного блага – утвердження єдності, взаємної довіри та загального добробуту.
- Мир чи розбрат – це наш власний вибір! І цей вибір ми робимо щодня: коли зустрічаємося з людьми, які мають інше походження, виглядають, думають чи говорять інакше; коли вирішуємо, яку заяву зробити, якими новинами поділитися та якого змісту коментар залишити в соціальних мережах; коли обираємо між пасивністю та небайдужістю перед обличчям сусідських чи суспільних негараздів.
- Благословенні миротворці! Ця справа є богоугодною, і кожен із нас може долучитися до її виконання: у своїй сім’ї, на своєму робочому місці, в своїй громаді, через свою активну громадянську позицію.
- Поставивши перед собою спільну єдину мету – досягнення миру, дбаймо, щоб наш спільний дім був комфортним і безпечним місцем для кожного – в багатоманітті національностей і мов, релігій і переконань, професій і покликань. Ми можемо досягти цього, дотримуючись трьох головних правил у відношеннях з тими, хто нас оточує: Почути! Зрозуміти! Діяти разом!
- Примирення повинно починатися з визначення правди – з’ясування фактів. Без правди примирення неможливе, інакше обидві сторони ризикують покладати в основу діалогу стереотипи, міфи, інтерпретації, які найчастіше і спричиняють розділення та конфлікти, а тому не можуть слугувати основою для порозуміння.
- Примирення – це процес, який ґрунтується на готовності до діалогу. Для подальшої успішної взаємодії один з одним необхідно зрозуміти особливості та мотивацію іншої сторони. І діалог, як форма безпосереднього пізнання, є найкращим інструментом для порозуміння, розвінчання міфів і пропагандистських образів, усунення стереотипів.
- “Прощаємо і просимо прощення” – це може бути універсальною формулою миробудування.
- Кінцевою метою миробудівничих ініціатив є повернути серця людей один до одного та налагодити співпрацю між ними. Важливим є формування добросусідської атмосфери, яка стає можливою завдяки порозумінню та діалогу, що своєю чергою відкриває можливості для взаємодії.