Нація народжується тоді, коли усвідомлює власну свободу: Ю.Тішнер і А.Міхнік про свободу

У беседі між двома інтелектуалами, Юзефом Тішнером і Адамом Міхніком, що увійшла в книгу «Розмови між паном і панотцем», значне місце посідає тема свободи. Мислителі розмірковують над ідеєю свободи, умовами її народження і розвитку, діляться власним розумінням і досвідом свободи.

Їхні міркування правдиво висвічують різні грані свободи, вказують на різницю між реальною свободою та її сурогатом. Найбільш цікаві й непересічні з думок двох видатних польських інтелектуалів про свободу ми зібрали в додану нижче добірку цитат.

***

Юзеф Тішнер

Є свобода, а є сурогат свободи. Коли ти даєш голодному хліб, він звільняється від голоду, але може звикнути до твого хліба, і страх перед його нестачею буде настільки великим, що та людина за хліб продасть свою душу.

с. 507.

Свобода схожа на квітку – ти можеш на неї дивитися, нюхати, торкати її, носити в петлиці, і це завжди буде та сама квітка. Але досвід може бути дуже різним. Свобода має свої рівні, злети і падіння.

с. 508.

Свобода не сповнює людину після прочитання книжок. Свобода приходить після того, коли ти спіткаєш іншу вільну людину. Коли раб зустрічає вільну людину, він або починає її ненавидіти за цю свободу, або сам стає вільним.

с. 244.

Свобода – це завжди виклик, на який слід відповідати, і це завжди нелегко. Немає абсолютної свободи, так само, як немає абсолютного рабства. Є процес визволення, дозрівання свободи. І є в цьому процесі дуже важливий поріг, про який писав Геґель, – поріг жертвування власного життя. Якщо ти підносишся вище за ціну життя, ти стаєш найвільнішим. Але навіть тоді це не абсолютна свобода.

с. 507.

Адам Міхнік

Зі свободою так само, як із народженням. Людина має фундаментальне право народитися. Потім її виховують, навчають, формують, маніпулюють нею, – проте, щоб будь-що пережити, вона має народитися. А нація народжується тоді, коли усвідомлює власну свободу.

с. 507.

Готовність пожертвувати своїм життям не конче є ознакою свободи. Бо свобода завжди є «свободою для іншого». Інакше вона стає сваволею.

с. 508.

Важко бути вільним, маючи зав’язані очі. Ніби ніхто тебе тоді не обмежує, але тебе обмежує те, що ти не бачиш. Я не визнаю за собою права не знати, що таке добро, а що таке зло. Я часто блукаю, але ніколи не виправдовуюся, що я не знав.

с. 303.

Справжня свобода – це здатність відрізняти добро від зла.

с. 559.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *