Ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості Георгій Коваленко нагадує нам відомий вислів про християнську єдність. Його автором є церковний діяч, який здійснював служіння в Києві у ХІХ ст.
Напевно, всі чули фразу: «Перегородки, які набудували люди в церкві, не доходять до неба…» Але далеко не всі знають, що належить вона митрополиту Київському Платону Городецькому (1803-1891), який похований у Софійському соборі Києва.
І обставини, за яких вона була сказана, мають безпосереднє відношення до міжхристиянського діалогу. Про це згадує у своїх мемуарах «Путь моей жизни» (Париж, 1947) митрополит Євлогій (Георгієвський):
«До речі, митрополиту Платонові належать слова, які зберегли свою життєдайну силу до наших днів:
«Перегородки, які набудували люди в церкві, не доходять до неба…»
Сказані вони були за таких обставин. Владика Платон в м. Коростишеві Київської губернії, проїжджаючи повз костел, помітив дещо незвичне: дзвін дзвонів… і ксьондз на порозі стоїть з хрестом в руці. Владика вийшов з екіпажу, зайшов до костелу, помолився і сказав ксьондзу, що радий його вітанню, і промовив вищенаведені пам’ятні слова. Цей прояв братнього християнського єднання мав неприємні наслідки для обох: і католицьке, і православне духовне начальство було цією зустріччю незадоволене…»
Але цей вчинок і ці слова залишилися в історії, а в ХХ-му сторіччі стали всесвітньовідомим афоризмом і гаслом екуменічного руху.
Мовою оригіналу:
«Кстати упомяну, что митрополиту Платону (Городецкому) принадлежат слова, которые сохранили жизненную силу до наших дней: “Перегородки, которые настроили люди в церкви, не доходят до неба…” Произнесены они были при следующих обстоятельствах. Владыка Платон в г. Коростышеве Киевской губернии, проезжая мимо костела, вдруг заметил нечто необычайное: звон колоколов… и ксендз на пороге стоит с крестом в руке. Он вышел из экипажа, вошел в костел, помолился и сказал ксендзу, что рад его приветствию, и произнес вышеприведенные памятные слова. Это проявление братского христианского единения повлекло неприятность для обоих: и католическое, и православное духовное начальство было этой встречей недовольно…»
митр. Евлогий Георгиевский. Путь моей жизни. Париж, 1947.