Один із найвідоміших афоризмів про християнську єдність — від київського митрополита ХІХ ст.

Ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості Георгій Коваленко нагадує нам відомий вислів про християнську єдність. Його автором є церковний діяч, який здійснював служіння в Києві у ХІХ ст.

Напевно, всі чули фразу: «Перегородки, які набудували люди в церкві, не доходять до неба…» Але далеко не всі знають, що належить вона митрополиту Київському Платону Городецькому (1803-1891), який похований у Софійському соборі Києва. 

І обставини, за яких вона була сказана, мають безпосереднє відношення до міжхристиянського діалогу. Про це згадує у своїх мемуарах «Путь моей жизни» (Париж, 1947) митрополит Євлогій (Георгієвський):

«До речі, митрополиту Платонові належать слова, які зберегли свою життєдайну силу до наших днів: «Перегородки, які набудували люди в церкві, не доходять до неба…» Сказані вони були за наступних обставин. Владика Платон в м. Коростишеві Київської губернії, проїжджаючи повз костел, помітив дещо незвичне: дзвін дзвонів… і ксьондз на порозі стоїть з хрестом в руці. Владика вийшов з екіпажу, зайшов до костелу, помолився і сказав ксьондзу, що радий його вітанню, і промовив вищенаведені пам’ятні слова. Цей прояв братнього християнського єднання мав неприємні наслідки для обох: і католицьке, і православне духовне начальство було цією зустріччю незадоволене…»

Але цей вчинок і ці слова залишилися в історії, а в ХХ-му сторіччі стали всесвітньовідомим афоризмом і гаслом екуменічного руху.

Місце поховання митрополита Платона у Софії Київській

Мовою оригіналу:

«Кстати упомяну, что митрополиту Платону (Городецкому) принадлежат слова, которые сохранили жизненную силу до наших дней: “Перегородки, которые настроили люди в церкви, не доходят до неба…” Произнесены они были при следующих обстоятельствах. Владыка Платон в г. Коростышеве Киевской губернии, проезжая мимо костела, вдруг заметил нечто необычайное: звон колоколов… и ксендз на пороге стоит с крестом в руке. Он вышел из экипажа, вошел в костел, помолился и сказал ксендзу, что рад его приветствию, и произнес вышеприведенные памятные слова. Это проявление братского христианского единения повлекло неприятность для обоих: и католическое, и православное духовное начальство было этой встречей недовольно…»

митр. Евлогий Георгиевский. Путь моей жизни. Париж, 1947.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *