П’ять думок аргентинського рабина про віру і не тільки

Чи можливе існування віри без сумніву? Чи є справжньою віра, якщо вона не живиться правдою і любов’ю? Чи можна вірити і поводитися аморально?..  Ці небуденні питання час від часу постають перед кожною віруючою людиною, незалежно від її конфесійної приналежності.

Пропонуємо ТОП-5 думок рабина Авраама Скорки, якими він поділився у своїй розмові з кардиналом Хорхе Маріо Берґольйо (Папа Франциск), що увійшла в книгу «На небі і на землі». Сюди увійшли його роздуми про віру, старість і обов’язок перед нужденними.

***

Віра не може обходитися без сумніву. Віра, власне кажучи, має виявляти себе в певному почутті сумніву. Бог для мене є передчуттям, я відчуваю Його, я часто розмовляв із Ним, але сутність віри полягає в тому, щоб і надалі Його шукати.

с. 46.

Якщо людину не хвилює нічого, крім того, як під час богослужіння має прозвучати певне слово, або як саме має звершуватися обряд, якщо людина дотримується лише традиції, — хоча традиція є вельми важливою, але вона залишається поверховою, якщо не супроводжується життям у правді та любові — така людина обирає обгортку, а не вміст. Яскрава обгортка, всередині якої нічого немає.

с. 39.

Старість — важкий час, тому що, замість дивитися вперед, людина озирається назад. Водночас цей вік може бути чудовим, якщо ти пізнав справді яскраве, глибоке життя, тому що тепер ти починаєш розуміти його сенс.

с. 113.

Кожна людина, яка хоче називатися людиною віри, а поводиться неморально, є винною подвійно, так само як суддя, що заохочує несправедливість, підриваючи тим саму ідею правосуддя.

с. 183.

Якщо інша людина в потребі, слід боротися за неї. Хай моє власне становище є комфортним, я не можу цим вдовольнятися, коли страждають інші. Кожен повинен мати змогу жити гідно.

с. 187.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *