Під час свого візиту до Словаччини Папа Франциск очолив Божественну Літургію візантійського обряду.

14 вересня 2021 р. в рамках XXXIV Апостольської подорожі Папи Франциска, що включала участь у Міжнародному Євхаристійному Конгресі в столиці Угорщини та чотириденні відвідини Словаччини, Святіший Отець відвідав Пряшев, що є осідком Глави Греко-Католицької Церкви Словаччини. На цих теренах, що межують із Закарпатською областю України, мешкає велика кількість українців, а Пряшів є їхнім релігійно-культурним центром.

У Пряшеві Папа Франциск очолив Божественну Літургію візантійського обряду (святого Івана Золотоустого), що була звершена у місцевому спортивному комплексі, зібравши понад 30 тисяч прочан, не лише зі Словаччини, але й з України, Польщі та інших сусідніх країн. Євхаристійне богослужіння, головними співслужителями під час якого були греко-католицькі ієрархи країни, було відслужене церковно-слов’янською та словацькою мовами, окремі частини звучали українською, угорською та ромською.

Під час літургії Папа Франциск поділився своїми думками про важливість свідчення і закликав християн зберігати пам’ять про людей, які передали їм віру; «про покірних і простих людей, які з любові віддали своє життя».

Пропонуємо кілька цитат з проповіді Святішого Отця, що вселяють у серця віруючих надію та надихають на свідчення.

Джерело: https://bit.ly/3lyO9Jf

***

Хрест був знаряддям смерті, але з нього вийшло життя. Він був чимось, на що ніхто не хотів дивитися, але він відкрив нам красу Божої любові.

Не повинно бути на землі такої зневіреної людини, яка б не змогла зустріти Його навіть у нещасті, темряві, покинутості, в роздратуванні від власної жалюгідності та власних помилок. Бог прийшов саме туди, де здається, що Його не може бути. Щоб спасти тих, хто у розпачі, Він хотів торкнутися відчаю; щоб вчинити своїм наш найгіркіший розпач, він вигукнув на хресті: “Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?” (Мт 27, 46; Пс 22, 1). Волання, яке спасає. Спасає, тому що Бог вчинив своєю навіть нашу покинутість. І тепер ми з Ним більше не самотні, ніколи.

Свідки породжують інших свідків, тому що вони є донорами життя. Саме так поширюється віра: не завдяки могутності світу, а завдяки мудрості хреста; не через структури, а через свідчення. І сьогодні Господь у промовистій тиші хреста запитує також і тебе: “Ти хочеш бути моїм свідком?”

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *