Паскаль Ґольніш на презентації своєї книги: «Україна має надзвичайне покликання – стати центром подолання напруженості»

Сьогодні Близькій Схід потерпає від варварства терористів ІДІЛ. У книзі «Християни Сходу: опір на нашій землі» французький священник монсеньйор Паскаль Ґольніш, голова місіонерської благодійної організації «Справа Сходу», спираючись на свій багаторічний досвід праці у країнах Сходу, привертає увагу до тривожної долі східних християн, зокрема біженців, і висловлює надію на повернення вигнанців до своїх домівок.

***

6 грудня 2021 року відбулася презентація згаданої книги в онлайновому форматі.

Співорганізаторами події виступили:

– Інститут екуменічних студій УКУ

­– Видавництво «Дух і літера»

– Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС)

– Єпархія Святого Володимира Великого у Парижі.

Модерував подію Костянтин Сігов, консультант із питань релігії та стратегічного планування ДЕСС.

Захід відбувався французькою (з синхронним перекладом) та українською мовами.

На початку презентації монсеньйор Паскаль Ґольніш розповів про асоціацію «Справа Сходу» (L’Oeuvre d’Orient), яку він очолює: «Справа Сходу» – це спроба побудувати зв’язки з християнами східних церков. За підтримки наших донаторів ми старанно намагаємось допомагати східним християнам у їхній євангельській місії». Монсеньйор Ґольніш зазначив, що «Справа Сходу» підтримує зв’язки з українською громадою у Парижі, а також мобілізує громадську думку щодо становища християн на Сході, особливо на Близькому Сході – колисці християнських церков.

Автор книги нагадав про джерело цивілізаційних цінностей: «Гадаю, що потрібно жити Євангелієм. Цінності Євангелія – це цивілізаційні цінності, цінності поваги до життя, і зокрема, життя найслабкіших. Цінності Євангелія здатні нагодувати голодного, відвідати тих, хто знаходиться у в’язниці, прийняти чужинця. Це також родинні цінності. Неможливо скасувати родинні цінності, що формувалися протягом століть християнства».

Він також окреслив шлях до миру: «Щоб збудувати мир, потрібно бути здатним побачити в супернику дещо більше, ніж просто того, кому ми маємо дорікати. Також потрібно у будь який час бути готовим підтримати іншого, коли йому важко».

Важливою ознакою християнського життя є свобода. Монсеньйор Паскаль Ґольніш закликав усіх християн до необхідності стояти у свободі, бути вільними від впливу цього світу: «Християни стоять перед викликом свободи Церкви. Жодна церква не повинна бути інструменталізована силою цього часу, силою цього світу. Ми, християни, є вільними. І ми маємо такими залишатися. Ми маємо бути готовими інколи платити за нашу свободу. Так, подекуди потрібно йти на компроміс із владою: фінансовий або політичний тощо. Однак я вважаю, що сама сутність Церкви, сама сутність християнського життя полягає в тому, щоби жити у цій свободі поруч із владою. Звісно, християнин має поважати громадський порядок і не має порушувати закон, але якщо він є вільним, він не має дозволяти себе використовувати».

Французький богослов наголосив на царському і пророчому покликанні християн: «Наше покликання – це царське і пророче покликання. Християни мають бути пророками, оскільки вони мають прагнути євангельської досконалості. Царське покликання означає, що ми маємо сформувати молоду генерацію у громадянському суспільстві.  Пророче покликання означає, що ми повинні кинути виклик цьому світові, і ми повинні зробити так, щоб цей пророцький голос був почутим».

Далі слово мав адміністративний та фінансовий директор L’Œuvre d´Orient Жером Дартіґенав. Він подякував за організацію зустрічі і за видання книги, відмітив високий рівень організації українського громадянського суспільства та висловив сподівання, що робота українських філософів і богословів є підґрунтям для плідної співпраці громадянського суспільства і політичного кола.

Цікавим було питання від Павла Смицнюка: чому можуть навчитися інші країни, зокрема Україна, на прикладі християн Сходу? На це монсеньйор Паскаль Ґольніш відповів, що «Україна має надзвичайне покликання: поєднати народи Росії і народи Заходу, стати центром подолання напруженості, оскільки ваша країна – це центр Європи». Також він зазначив роль Церкви, як носія правди в суспільстві: «В певному сенсі Церква – це хірургічне втручання правди. І критерієм цього хірургічного втручання є Євангеліє».

Під час презентації Костянтин Сігов запитав у монсеньйора Ґольніша про його погляд на майбутнє між страхом та надією, виплеканий досвідом подорожей країнами Близького Сходу та Східної Европи, на що той сказав: «Коли я був студентським капеланом, до мене підійшла молода людина і задала питання: “Я хотів би бути християнином, але куди Ви мене поведете?  Назустріч мучеництву? Назустріч самотності? Куди ви нас ведете?” Молоді студенти знову запитують нас: куди ви нас кличете? Ми повинні  свідчити про добрий напрям шляху. Ми маємо  показати християнське суспільство, яке прагнемо побудувати. Ми повинні разом із молодими людьми відчути смак майбутнього, свіжий і добрий смак, реальну потребу».

Отець Георгій Коваленко звернув увагу на історію еритрейської і ефіопської церков, про яку йдеться у книзі, і яка за своєю фабулою є дуже схожою на історію між московським і київським патріархатами. Він зауважив, що, на відміну від історії цих східних церков, розвиток нашої історії був зовсім інакший: «Християни Сходу показали, що можна знайти християнський вихід із конфліктної ситуації і залишатися в любові, в євхаристійному спілкуванні».

Вячеслав Горшков підкреслив важливість пізнавати меншини та звернув увагу на проблему, пов’язану з переходом від меншості до більшості: «У своїй книзі Ви пишете про проблему релігійної більшості. Мені здається, щось відбувається зі спільнотою, коли вона переходить від меншості до більшості. Коли християнство лише починалося, воно діяло силою любові; коли ж воно стало більшістю, то почало діяти силою. Чи є якісь запобіжники проти цього?»

У відповідь на це гостре запитання монсеньйор Паскаль Ґольніш зазначив: «Гадаю, що богослов’я може бути впливовим інструментом для вирішення цієї проблеми з точки зору авторитетності. Богослов’я неможливо без милості, воно має бути таким місцем, там де любов і правда зустрічаються». Монсеньйор Ґольніш акцентував на необхідності суспільного діалогу, який є вимогою часу і має справжню силу для вирішення конфліктів.

Відеозапис презентації можна переглянути тут.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *