Повертаємо собі святих: студенти греко-католицької семінарії склали екуменічний ТОП-перелік богословів

Повернути собі святих, відкрити їх наново, щоби належно говорити про них,  вивчати та знати. Таку мету поставили учасники семінару «Спільна спадщина. Головні богослови Київської церкви усіх часів», студенти Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ.

Семінар відбувся у рамках проєкту Нової бібліотеки Софії-Мудрості та Відкритого православного університету «Пошук спільного й обмін унікальним».

Виконуючи завдання підготувати та презентувати діяльність головних українських авторів-богословів та їхній науковий доробок, учні греко-католицької семінарії підійшли до задачі концептуально.

Свій вебінар про спільну спадщину богословів Київської церкви вони побудували на трьох аргументах:

екуменічному  (вибрали тих авторів, які є спільними для Київської церкви);

інклюзивному (підібрали постаті, які належать до різних сфер людського життя —єпископи, священики, монахи, миряни (князі та королева), —  щоби показати, як Боже слово було втілене в життя;

святості об’єднаного Божого люду (спираючись на тезу А.Аржаковського про те, що «церква дистанціювалася від святих, тому одним з аргументів екуменізму має бути святість церкви» — життя у відкритості одне до одного, в любові).

ТОП богословів та їх яскравих думок.

1. Кирило і Мефодій як місіонери, чия діяльність вплинула на появу християнства на Русі.

Мотиви їхньої місійності:

  • філософія в сенсі богослов’я;
  • життя з користю для інших.
  • інкультурація.

Філософія є знанням речей Божих в тій мірі, в якій людина може наблизитись до Бога.

2. свв. Борис і Гліб як свідки Божої волі, які через молитву перебували в постійному діалозі з Богом.

Ідеї їхнього свідчення:

  • братолюбство, надія на збереження миру та переміну серця брата, на єдність (принципи, які масштабуються на всю церкву);
  • минущість слави і багатства цього світу;
  • щира молитва до Бога як запорука святості.

Не підійму руки на старшого від мене брата, бо його я маю собі за батька.

Джерело: Слово Бориса, Яків Мних. «Сказання про Бориса та Гліба»

Усе марнота і розрух, і зваба в світі сім є, тільки від добрих справ поміч, від добровір’я і від неблазенної любові.

Джерело: Молитва Бориса до Бога, Яків Мних. «Сказання про Бориса та Гліба»

Горе мені, Господи, горе мені, про двох я плачу і стогну, про двох, жалкуючи, тужу; горе мені […] Хай же і я сподоблюся ту ж таки прийняти страсть, і з тобою я житиму, аніж у звабі світу сього бути.

Джерело: Молитва Гліба, Яків Мних. «Сказання про Бориса та Гліба»

3. Анна Ярославна як богословиня, політикиня та добра матір.

На потвердження цієї думки наведено цитату з «Коронаційної хартії Анни Ярославни» про заснування абатства св. Вінсента.

Документ:

  • виявляє кордоцентризм і софійність розуму Анни, її приналежність до Київського софійного гуртка;
  • показує Анну як політикиню, першу леді Франції. Заснування Анною монастиря св. Вінсента — політичний акт, а фінансове утримання духовної пам’ятки як крок культурної дипломатії та мудрого менеджменту;

Не лише Отець, а й Син, у гармонії з Духом Святим, підготував для нього наречену, як Він говорить у Пісні Пісень: «Прийди з Лівану, наречено моя, прийди з Лівану. І ти будеш коронована з висоти Амани, від вершини Сеніра та Германа».
Я, Анна, розуміючи в серці моїм і переживаючи в своєму розумі нову красу і велич, пам’ятаючи, що написано: «Блажені ті, кого покликали на весілля Агнця”, — і те, що наречена Христова [промовляє] в інших місцях: «Ті, хто освітлюють мене, матимуть життя вічне», я розмірковувала, як я можу бути учасницею того свята і того блаженства, і вічного життя. Тоді моє серце надихнулося [бажанням] побудувати церкву для Христа на честь Святої Троїці та благочестивої Матері Божої Марії і Предтечі Господнього Іоанна та мученика святого Вінсента, щоб я могла бути споріднена, пов’язана нею із будь-яким членом тієї святої спільноти, яка поєднана з Христом вірою.

Джерело: Коронаційна хартія Анни Ярославни. Переклад О.Ясинецької

4. Кирило Турівський як справжній український візантієць та другий Золотоуст.

Обстоював користь читання та вивчення Святого Письма. Кордоцентризм та есхатологічні мотиви творчості.

Добре, браття, і дуже корисно розуміти нам Святого Письма смисл. Це і душу робить цнотливою, і на смирення спрямовує розум, і серце на прагнення до доброчинства спрямовує. І саму людину родить вдячною, і на небеса до Божих заповідей  думку спрямовує, і на духовні труди тіло зміцнює. І зневагу до цього земного життя і багатства, і слави дає, і всі житейського віту печалі відводить.

Джерело: Кирило Турівський. Притча про людську душу і тіло

Найвища мудрість знаходиться у дотриманні християнського способу життя та правильному розумінні Святого Письма.

Джерело: Кирило Турівський

Розум повинен контролюватись і спрямовуватись вірою.

Джерело: Кирило Турівський

Немає муки душам до другого Пришестя, але вони зберігаються, — Бог знає, де…

Джерело: Кирило Турівський. Золоте Слово, 174 / «Притча про людську душу і тіло»

5. Теодосій Печерський як святий та моральний авторитет українського народу – від князів до простолюду.

«Послання Преподобного Теодосія» — твір про фундаментальні християнські чесноти, сенс нашого буття, самоусвідомлення та осмислення власного «Я». Утверджується думка, що неправильне користування свободою призводить людину до гріха. Філософія серця, яка пов’язана з ідеєю двосвітості буття, є характерною ознакою східної мудрості.

Розумна душа, що живиться “внутрішнім словом” серця.

Джерело: Теодосій Печерський

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *