Правда як спосіб життя: досвід невиправного дисидента

Серед наших сучасників насправді небагато тих, хто залишається в авангарді оборони правди. Йосиф Зісельс ­ один із них. У наш час, який інколи називають періодом пост-правди, свідчення справжнього борця за правду має особливе значення.

Своїми думками про пошук джерел правди у часи офіційної брехні, про дисидентський шлях та нескінченний шлях пізнання правди ділиться відомий громадський діяч Йосиф Зісельс, автор книги  «Розсуди мої помисли», уривки з якої ми пропонуємо нашим читачам.

***

Нас вчили дуже брехливій історії, і треба було не повірити в це. А багато хто не вірив. Але інша річ — пошук нових джерел, які не були широко розповсюджені, читати їх, думати над ними, і головне — далі розповсюджувати. З цього починався дисидентський шлях. Коли ти знаходиш правду, щонайменше ти думаєш, що це правда, бо вона відрізняється від того, що тебе оточує. Ти не довіряєш тому, що тебе оточує, ти знаходиш свою правду. Ти її можеш знайти ось у тому самвидаві тоді, п’ятдесят років тому. І наступний крок, коли ти починаєш цю правду розповсюджувати серед інших, ти хочеш поділитися цією правдою з іншими. І ніхто не має права тебе зупинити, так ти про це думаєш, і так далі. І тепер — так само.

с. 106.

Я виховувався на самвидаві. Це давало мені змогу знати те, про що не розповідала офіційна історична наука. Позаяк я виріс на цьому самвидаві, мені було дуже важко потім в університеті: я не міг здати нормально ані історію комуністичної партії, ані історичний матеріалізм, бо я знав правду.

Тепер я розумію, що та правда також була дуже далекою від істини, бо немає кінця пошуку правди. Скільки б історики не працювали, кожен новий крок — це лише наближення до пізнання правди. І не буде тому кінця.

с. 232.

Проти нас могутня, системна, багатоозброєна інформаційна армія, дуже добре фінансована, з багатьма фахівцями, із підкупленими парламентаріями в Європі й Америці, з підкупленими журналістами, з клубами співвітчизників, з культурними центрами. І ми повинні протиставити їй нашу контрпропаганду, нашу правду. У нас, можливо, немає таких грошей, але в нас є правда, і це головне. Бо правда завжди перемагає, і правда з нами. І повинні вести цю війну, не послабляючи жодного дня.

с. 303.

Критерієм є правда і захист від насильства. Тобто дисидент, на мій погляд, — це людина, яка не може пропустити через себе брехню, вона зобов’язана сказати правду — до цього її спонукає сумління, і вона не може пройти осторонь насильства, вона обов’язково повинна щось зробити — захистити жертву або показати всьому світові, хто насильник.

с. 418.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *