Як люди з моральними принципами змінюють світ? Де і як народжується суспільна відповідальність? Чи повинна віра висвітлювати світ політики, стимулюючи його представників бути добросовісними та відповідальними?..
На ці питання дає відповідь теолог і священник Войчех Ґєртих, ТОП цитат із книги якого ми наводимо нижче.
***
Коли людина живе згідно з моральними принципами, що їх сприйняла особисто, незалежно від того, чи схвалені вони іншими, а також незалежно від того, чи поширюються вони на якісь офіційні правила поведінки, — внаслідок цієї особистої добропорядності вона впливає на життя в його ширшому розумінні. Тому не дивно, що немає простої панацеї, що зцілила би світ одним махом, «згори». .. Святість реалізується «знизу», через окремих людей, крок за кроком, і лише згодом життєва позиція цих одиниць перемінить зсередини цілий світ.
с. 127.
Моральна чутливість не обмежується виконанням обов’язків або ж простим дотриманням вимог морального закону. Моральна чутливість виражається у творчості, що мобілізує до дій, в яких розвиваються громадянські чесноти… Головним чином суспільна відповідальність народжується в буденності, у серцях і думках людей, які самі визначають своє поле діяльності та жертовно віддаються своєму служінню.
с. 136.
Втеча від суспільної відповідальності у замкнений маленький світ, зокрема, коли людина має добру освіту й відкритий розум, є, однак, якимось сплощенням життя і звуженням горизонтів, оскільки сприйняття політичних справ із турботою, розумно, жертовно та відповідально становить моральну цінність. Світ політики не становить собою моноліту, як не є він і найвищим виміром життя, і перспектива віри не дозволяє зробити собі з цього світу божка, оскільки це означало би відсторонити Бога; проте надприродний порядок не заступає собою порядку природного. Тому віра має право і повинна висвітлювати світ політики, стимулюючи його представників бути добросовісними та відповідальними… Людині варто включатися в життя того ширшого суспільства, яке її сформувало та обдарувало цінностями й перед яким людина почувається зобов’язаною — тобто, зокрема, перед своїм народом.
с. 187.