Про «слабку силу» спільноти: унікальний досвід миротворення Спільноти Святого Егідія

Про Спільноту Святого Егідія, що багато років існує і активно діє як у Києві, так і по всьому світу, мало хто не чув. Її неповторний досвід допомоги бідним і бездомним є безцінним вкладом у скарбницю світового досвіду благодійності. Але в Україні, напевно, мало хто знає про миротворчу діяльність Спільноти, з якою нас ознайомив її український очільник Юрій Ліфансе.

Вагому роль Спільноти Святого Егідія під кутом зору сприяння миру в конфліктних точках нашої планети підкреслив у своїй передмові до книги «Fare pace. La diplomazia di Sant’Egidio. Roberto Morozzo Della Rocca» засновник Спільноти Андреа Ріккарді (дякуємо за переклад Юрію Ліфансе):

Унікальна міжнародна та дипломатична доля цієї християнської спільноти, дочки Римської церкви, відомої своєю солідарністю з бідними і прагненням до єдності християн. Історія Спільноти Святого Егідія – вельми значущий факт в глобалізованому світі… Миротворча діяльність Спільноти демонструє той факт, що глобалізація стосується не тільки ринків, і не є виключно негативним феноменом, від якого слід захищатися, тому що він сприяє навалі чужих в наш простір; глобалізація робить нас «громадянами» світу, що володіють відповідальністю і здатністю діяти в тому числі в далеких країнах.

Отже, до вашої уваги ТОП-4 факторів дії «слабкої сили» Спільноти Святого Егідія, які призводить до миру — від Андреа Ріккарді у перекладі та за рекомендацією Юрія Ліфансе.

  • Спільнота має своєю власною силою – «слабку силу» – моральну, духовну, людську, яка спрямована на створення діалогу і на перетворення людей в контакті один з одним. Ця сила відрізняється від сили урядів або зброї. Часто вона буває корисною, а часом і необхідною.
  • Існує людський фактор… який відіграє визначальну роль у вирішенні миру і війни. Саме людина приймає рішення, причому часто – одна людина або вузька група людей. Тому потрібно налагодити справжній людський контакт, розширити культурні і політичні горизонти лідера або правлячої групи. «Слабка сила» діалогу, дружби, людяності в цих випадках необхідна. «Потужність» цієї сили полягає в тому, щоб не мати ніякого іншого інтересу – ані політичного (бо не думає про власне майбутнє в цій країні), ані економічного (бо плата за посередництво – просте «дякую»), крім досягнення миру.
  • Кардинал Бергольо (майбутній папа Франциск) про спосіб миротворчої діяльності Спільноти святого Егідія: «Потрібна працьовитість ремісника. Творити любов – ручна робота терплячих людей, які витрачають все, що мають, щоб переконувати, слухати, зближувати. І у цій ручній роботі є свої мирні і чарівні творці любові. Це завдання посередника. Посередник – той, хто, щоб об’єднати сторони, платить зі своєї кишені, те, що має. Він сам витрачає себе… Любов знаходиться в ролі посередника. Посередник завжди програє, тому що логіка милосердя в тому, щоб втратити все заради того, щоб виграли єдність і любов. А тому закон християнина є закон посередника».
  • Часто миротворчі процеси стають заручниками бюрократичних перешкод або особистих амбіцій, і насилу вдається створити довірчу атмосферу і досягти переконливих результатів. Однак, безкорисливість і особиста незацікавленість у примиренні розділень, породжених конфліктами, мають величезну силу переконання.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *