Різдвяні вірші Григорія Сковороди

У своїх різдвяних віршах Григорій Сковорода безпосередньо звертається до Святого Письма. Незважаючи на традиційність сюжету, різдвяні твори Сковороди дають право говорити про помітну авторську унікальность.

Різдво для Сковороди – це символ свободи. Радість, яку несе в собі Різдво,— це радість впізнавання сакрального у найпростішому життєвому укладі. Поезія свята висвітлюється на тлі щоденності. Релігійний зміст у віршах Сковороди спрощений до найголовнішого.

Пропонуємо нашим читачам зануритись в особливу атмосферу різдвяних віршів Г. Сковороди зі збірки «Сад божественных пѢсней», щоб насолодитися пахощами та плодами цього духовного саду.

***

ПѢСНЬ 4-я.

Рождеству Христову изъ сего зерна: съ нами Богъ, разумѣйте языцы, сирѣчь, помаза насъ Богъ духомъ; посла Духа Сына своего въ сердца наша.

Ангелы снижайтеся, ко землѣ сближайтеся,

Господь бо, сотворшій вѣки, живетъ нынѣ съ человѣки.

Станьте съ хоромъ вси соборомъ.

      Веселитеся, яко съ нами Богъ.

Се часъ исполняется! Се сынъ посылается!

Се лѣта пришла кончина! Се Богъ посылаетъ сына.

День приходитъ. Дѣва родитъ.

     Веселитеся, яко съ нами Богъ!

Обѣщанъ пророками, отчими нароками,

Рѣшитъ въ послѣдня лѣта печать новаго завѣта;

Духъ свободы внутрь насъ родитъ.

      Веселитеся, яко съ нами Богъ;

Даніиловъ каменю! Изъ купины пламеню!

Не сѣченный отпадаешъ! Огнь сѣна не попаляешъ!

Се нашъ камень! се нашъ пламень!

      Веселитеся, яко съ нами Богъ!

Расти жъ благодатію, новый нашъ ходатаю!

Расти, да возможешъ стати, да попалишъ супостаты,

Да, вселенну, зря спасенну,

      Веселимся вси, яко съ нами Богъ.

Мы жъ тебѣ рожденному, гостеви блаженному,

Сердца всѣхъ насъ отверзаемъ, въ душевный домъ призываемъ,

Пѣснь спѣвая, восклицая

      Веселящеся, яко съ нами Богъ.

***

ПЂСНЬ 5-я

Рождеству Христову. Из сего зерна: Роди сына своего первенца, и повит его, и положи его в яслЂх.

Тайна странна и преславна!

Се — вертеп вмЂсто небес!

ДЂва херувимов главна,

И престолом вышним днесь.

А вмЂщен тот в яслЂх полно,

Коего есть не довольно

         ВмЂстить и небо небес.

О блаженны тіи очи,

Что на сію тайну зрят,

Коих в злой мірской полночи

Привела к богу заря.

Ангелскій ум тайну видит,

А плотскій муж ненавидит,

         Та бо всЂм им буйство есть.

Мы же секрет сей небесный

Всегорящим сердцем чтим

И, хоть как скот безсловесный,

Из-под Христа сЂно ядим.

Поколь, в мужа совершенна

Взросши, возможем блаженна

         Самаго бога вкусить.

***

In natalem Jesu

О ночь нова, дивна, чудна,

ЯснЂйшая свЂта полудня,

Когда чрез мрак темній, черній,

Блиснул солнца свЂт не вечерній.

      Веселитеся, яко с нами Бог.

Кой всЂ моря усмиряет,

Кой всЂх нас Богу примиряет,

Сей в нищетной днесь хижинЂ

НищетЂ нас учит всЂх нынЂ.

      Веселитеся, яко с нами Бог.

Там под Виθліемским градом

Пастухи, пасуще стадо,

ВсЂх первЂе вЂсть пріемлют,

Что к нам прійде Христос на землю

      Чрез ангелов, яко с нами Бог.

Видно, что та Богу люба

Та простота беззлобна груба,

Кая хранит правость ревно

Чрез простой свой нрав вЂрной, древной.

      Веселитеся, яко с нами Бог.

–––––––––––––––––––––––

Джерело: Повна академічна збірка творів / Григорій Сковорода; за ред. Л. Ушкалова. – Харків-Едмонтон-Торонто: Майдан, Видавництво Канадського Інституту українських студій; 2011. — c.54-55, 135.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *