averintsev_sofia-logos_slovnyk_big-774x464

Сергій Аверинцев. Софія-Логос. Словник. 3-е видання

Сергієві Аверинцеву особливо точно пасує означення «учений-енциклопедист»: не менше за його фахові праці з класичної філології та теорії культури відомі статті, які він написав для авторитетних енциклопедичних видань. Їх уперше зібрано під однією обкладинкою. Крім словника, видання вміщує низку філософських статей Аверинцева та інтерв’ю з ним.

Основи християнської культури у вигляді енциклопедичного словника – вагома альтернатива “брехні в абетковому порядку”, що донедавна виповнювала радянські енциклопедії. Словник Аверинцева дарує читачеві універсальний звід знань від А до Я і водночас осмислений, особистий вибір між вузьким шляхом “отця віри” Авраама та битим шляхом постатеїстичного “язичництва”. Високо поціновані спеціалістами статті – окраса “Філософської енциклопедії” (5 т.), “Короткої літературної енциклопедії” (7 т.), “Міфів народів світу” (2 т.), “Християнства” (3 т.) тощо – вперше зібрані разом у цій книзі. Синтез словника Аверинцева виявляє ті властивості його складових, які раніше тонули у розривах загального контексту, ізольовані одна від одної непроглядним мороком ідеології. Читач переживав справдешній шок, коли серед пустопорожніх вод “Великої радянської енциклопедії” натрапляв на скелю аверинцевської статті – “Логос” або, скажімо, “Любов”. Незабутні зустрічі: серед темряви напівправд в океані напівзнань розкидані по всіх усюдах статті Майстра завжди поставали як високі та надійні острови особливої гірської породи, кришталево ясного мислення. Вбираючи тепер ці “острови” єдиним поглядом, ми читаємо на мапі доби: Архіпелаг Аверинцева.

Всупереч хаосові в головах і підручниках, книга Аверинцева нагадує про непохитну систему цінностей, про “Непорушну Стіну” – Оранту. Вчителеві й учневі тут подаровано всі три значення слова СОФІЯ: майстерність – знання – мудрість.

В’ячеслав Брюховецький:

«Аверинцевим моє покоління почало захоплюватися в сутужних 70-х. Він, мов атлант, тримав для нас віру у гойність краси, у чистоплотність людського призначення й у могуть духовних поривань. Здавалося, його не торкався своєю гнилизною той підлий час. Коли згодом я познайомився із Сергієм Сергійовичем особисто, відчув, що його суто людська сила – у всепроникній вірі, яка молитвено вияскравлюється добром і мудрістю його душі. Сила його світопоклоніння – у більшій для нього реальності культурної таїни, ніж буття житнього, й водночас – у розумінні того, що кожен крок людини у цьому останньому спрямовано до сакралізації принципової нерозгаданості світобудови» (с. 10).

Придбати книгу можна тут.

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на telegram
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin
Поділитися на email
Поділитися на print

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *